— Це… це навряд чи пристойно, чи не так, сеньйоре? — запитала дівчина злякано.
— Я впевнений, що в цьому не буде нічого поганого, — сказав він.
Капітан пройшов кімнатою і сів біля кушетки, відкрито захоплюючись красою Лоліти. Дворецький зупинився поруч.
— Ану йди на кухню, молодець! — наказав капітан Рамон.
— Ні, дозвольте йому залишитися, — попросила Лоліта. — Батько наказав так, і він буде покараний, якщо піде.
— Так само, якщо й залишиться. Йди!
Слуга вийшов. Капітан Рамон знову повернувся до дівчини і посміхнувся їй. Він гадав, що жінкам подобається бути під пануванням чоловіків.
— Ви прекрасніше, ніж завжди, сеньйорито! — сказав він запобігливим тоном. — Я дуже радий, що знайшов вас на самоті, тому що хочу дещо сказати вам.
— Що це може бути, сеньйоре?
— Учора ввечері, у гасієнді вашого батька, я просив дозволу заслужити вашу прихильність. Ваша краса підкорила моє серце, сеньйорито, і я б хотів, щоб ви стали моєю дружиною. Ваш батько погодився, але сказав, що дон Дієго також дістав такий дозвіл, отже, питання має бути вирішено між доном Дієго і мною.
— Чи слід вам говорити про це мені, сеньйоре? — запитала вона.
— Звичайно, дон Дієго Вега для вас не пара, — продовжував він. — Хіба він має мужність або розум? Хіба він не є посміховищем через свою млявість?
— Ви говорите про нього погано в його власному будинку, — вимовила сеньйорита, і її очі зблиснули.
— Я говорю правду, сеньйорито. Мені хотілося б заслужити вашу прихильність. Хіба ви не можете дивитися на мене прихильніше? Невже ви не можете дати мені надію, що я зумію підкорити ваше серце.
— Капітане Рамоне, це непорядно, — сказала вона. — І ви знаєте це. Прошу вас залишити мене.
— Я чекаю на вашу відповідь, сеньйорито.
Її ображена гордість запротестувала. Чому за нею не упадають, як за іншими сеньйоритами, як це заведено.
Чому ця людина така зухвала? Чому він зневажає пристойності?
— Ви повинні залишити мене, — твердо сказала вона. — Усе це дуже погано, і ви знаєте це. Невже ви хочете зробити моє ім’я притчею, капітане Рамоне? Припустіть, що хто-небудь ввійде і застане нас ось так — самих…
— Ніхто не ввійде, сеньйорито. Хіба ви не можете дати мені відповіді?
— Ні! — закричала вона, вставши з кушетки. — Як це недобре, що ви про це запитуєте. Мій батько, запевняю вас, довідається про ваш візит.
— Ваш батько? — глумливо вимовив він. — Людина, що перебуває в немилості? Людина, яку общипали, бо вона не має політичного чуття! Я не боюся вашого батька! Він має пишатися тим, що капітан Рамон звернув увагу на його дочку.
— Сеньйоре!
— Не тікайте, — сказав вій, схопивши її за руку. — Я зробив вам честь, пропонуючи бути моєю дружиною!
— Зробили мені честь?! — вигукнула вона гнівно, ледве не плачучи. — Це чоловікові роблять честь, коли пристають на його пропозицію.
— Мені подобається, коли ви сердитеся, — зауважив він. — Сядьте-но знову отут, поруч мене. А тепер дайте мені відповідь.
— Сеньйоре!
— Ви, звичайно, одружитесь зі мною. Я буду клопотатися перед губернатором за вашого батька і доможуся відновлення частини його маєтків. Я візьму вас у Сан-Франциско де Азис у будинок губернатора, де вами захоплюватимуться знатні особи.
— Сеньйоре, пустіть мене!
— Відповідь, сеньйорито! Ви змусили мене чекати!
Вона вирвалася від нього і стала навпроти, блискаючи очима, її маленькі ручки стислися.
— Одружитися з вами? — скрикнула вона. — Я краще посивію в дівках, скоріше одружуся з тубільцем, скоріше вмру, ніж одружуся з вами! Я одружуся з кабальєро, з джентльменом або ж ні з ким! А я не можу сказати, що ви джентльмен.
— Прекрасні слова для дочки людини, яку майже розорено!
— Розор не змінив походження Пулідо, сеньйоре. Я сумніваюся, щоб ви зрозуміли це. Очевидно, самі ви не дворянської крові. Дон Дієго довідається про все. Він друг мого батька.
— І ви хочете обвінчатися з багатим доном Дієго й таким чином налагодити справи вашого батька? Ви не хочете одружитися з чесним офіцером, а продаєте себе.
— Сеньйоре! — пронизливо скрикнула вона.
Це було нестерпно. Вона була сама, не було нікого поблизу, хто б помстився за таку образу. Кров її кипіла, і вона вирішила помститися сама.
Подібно до блискавки піднялася її рука і з тріском ударила капітана Рамона по обличчі. Потім вона відскочила, але він схопив її за руку і притяг до себе.