Поки що ніяких нових небезпек не було.
— Люк, а що сталося тієї ночі на горі, в Нью-Мексико? — Запитав я якийсь час опісля.
— Мені тоді довелося швидко піти геть, — відповів він.
— А тіло Дена Мартінеса?
— Я забрав його з собою.
— Навіщо?
— Мені не хотілося залишати докази на очах у будь-якого випадкового перехожого.
— Але ж насправді це нічого не пояснює.
— Я знаю, — кивнув він.
Він перейшов на повільний біг.
Я біг поруч з ним.
— І ти знаєш, хто я такий? — Продовжив я.
— Так.
— Звідки?
— Не зараз, — сказав він. — Поговоримо про це після.
Він прискорив біг, я зробив те ж саме.
— І чому ти за мною стежив?
— Я ж врятував твою шкуру, хіба не так?
— Так, і я тобі вдячний, але все ж я хотів би отримати відповіді на свої питання.
— Наввипередки до того косого каменю, — запропонував він.
І він помчав щодуху.
Я теж кинувся бігти і наздогнав його, але як не старався, не міг вийти вперед. І дихали ми занадто важко, щоб задавати питання і відповідати на них.
Я змусив себе ще більше збільшити швидкість.
Він зробив те ж саме, тримаючись зі мною врівні. Похилена скеля — наша мета — була ще досить далеко. Ми бігли пліч-о-пліч, і я зберігав свої сили для фінішного ривка. Можливо, це було просто ненормально, але ми з Люком стільки бігали наввипередки… Тепер це була вже майже звичка. І старе суперництво. Він став бігати трохи швидше або я повільніше?
Мої руки працювали як поршні, ноги голосно тупотіли. Я взяв дихання під контроль і налагодив потрібний ритм.
Я вийшов трохи вперед, і Люк нічого не зробив у відповідь. Камінь раптом виявився набагато ближче, ніж здавалося.
Ми йшли в такому положенні приблизно півхвилини, потім Люк немов з ланцюга зірвавшись, з дивовижною легкістю обійшов мене…
Так, пора додати…
Я змусив свої ноги переступати ще швидше. Кров гуркотіла у вухах. Я зі схлипом втягував повітря і в мене всі сили тепер йшли на біг. Відстань між нами почало скорочуватися. Похило стояча скеля ставала все ближче і ближче.
Я встиг порівнятися з ним до того, як ми прийшли до фінішу, але, незважаючи на всі зусилля, так і не зміг обійти його.
Все так же пліч-о-пліч ми промчали повз камінь і разом звалилися на землю.
— Фотофініш, — видихнув я.
— Доведеться записати нічию, — прохрипів Люк. — Ти, як завжди, здивував мене в самому кінці.
Я витягнув свою флягу з водою і простягнув йому. Він прополоскав рот і повернув флягу мені. Поступово, роблячи ковтки по черзі, ми її спорожнили.
— Прокляття, — сказав нарешті Люк.
Він поволі підвівся на ноги.
— Подивимося, що за цими пагорбами.
Я встав і пішов поряд з ним.
Відновивши дихання, я відразу ж сказав йому:
— Схоже, що ти біса багато знаєш про мене, а я про тебе — майже нічого.
— Напевно, — кивнув він. — А краще було б навпаки. Я впевнений…
— Що це означає?
— Не зараз, — відповів він все тією ж фразою. — Після. Адже неможливо прочитати «Війну і мир» в обідню перерву.
— Я не розумію…
— Час, — сказав він. — Його завжди або занадто багато або катастрофічно не вистачає. І в даний момент у нас його дуже мало.
— Я зовсім заплутався.
— Ще б.
Пагорби поступово наближалися, а земля під ногами стала стійкішою.
Ми продовжували повільно, але неухильно просуватися вперед.
Я згадав припущення Білла і Рендома, попередження Мег. Подумав і про дивний патрон, який я знайшов в куртці у Люка.
— Там, куди ми йдемо, — почав Люк, перш ніж я встиг поставити своє питання, — Колесо-Привид, вірно?
— Так.
Він розсміявся.
— Значить, там, в Санта-Фе, ти говорив правду. Для твоєї машини і справді потрібне особливе навколишнє середовище. Єдине, що ти не сказав мені тоді, це те, що тобі вдалося відшукати підходяще місце і побудувати машину.
Я кивнув.
— А як йдуть справи з твоїм планом створення нової компанії? — запитав я.
— Це я придумав тільки для того, щоб вивести тебе на відверту розмову.
— А хто такий Ден Мартінес, і що він говорив?
— Не знаю. — Він вловив мій недовірливий погляд і поспішно додав: — Я й справді його не знаю. І я як і раніше не знаю, чого ж він хотів і чому стріляв в нас.
— Люк, а чого ти, власне, хочеш?
— Ось зараз я хочу подивитися на твою диявольську машину, — відповів він. — Те, що ти її побудував у чорта на куличках, надає їй якісь особливі властивості?