— З нею я нікуди не збираюся їхати, — Джейсон указав на білявку. — Вона ніби вбити мене хоче.
Бутч завагався.
— Аннабет — непогана дівчина. Зроби їй поступку. У неї було видіння, згідно з яким вона мала знайти хлопця з одним черевиком. Це б розв’язало ЇЇ проблему.
— Яку проблему? — запитала Пайпер.
— Вона шукає одного з наших таборян, який зник три дні тому, — відповів Бутч. — Скаженіє від хвилювання. Сподівалася, що він буде тут.
— Хто? — запитав Джейсон.
— Її хлопець, — відповів Бутч. — Його звуть Персі Джексон.
ІІІ ПАЙПЕР
Після ранку з грозовими духами, козлолюдьми та летючими хлопцями Пайпер мала б збожеволіти. Натомість дівчина відчувала тільки жах.
«Починається, — подумала вона. — Точно як було вві сні».
Вона стала в задній частині колісниці разом із Лео та Джейсоном, тоді як лисий хлопець Бутч узяв віжки, а білява дівчина Аннабет налаштовувала бронзовий навігаційний прилад. Вони здійнялися над Великим каньйоном і попрямували на схід. Крижаний вітер пронизував куртку, позаду скупчувалося ще більше грозових хмар.
Колісниця перехитувалась і тряслась. Тут не було ані спинки, ані пасків безпеки, тож Пайпер стало цікаво, чи спіймає Джейсон її знову, якщо вона впаде. Це бентежило її найбільше — не те що Джейсон міг літати, а те що він тримав її в руках, але не знав, хто вона.
Дівчина цілий семестр запекло працювала над цими стосунками, намагаючись зробити так, щоб Джейсон помітив у ній щось більше, ніж просто подругу. Урешті-решт, вона змусила цього дурка її поцілувати. Останні кілька тижнів були найкращими в житті. А потім, три ночі тому, сон зруйнував усе — той жахливий голос, який розповів їй жахливі новини. Вона нікому про це не казала, навіть Джейсону.
Тепер у неї не було і його. Ніби хтось стер йому пам’ять, і Пайпер була змушена починати все спочатку. Їй хотілося закричати. Джейсон стояв просто перед нею — ці небесно-блакитні очі, коротке світле волосся, цей гарненький крихітний шрам на верхній губі. Його обличчя було добрим і лагідним, але завжди трохи сумним. І він просто витріщався на небокрай, зовсім її не помічаючи.
Тим часом Лео Всім набридав, як завжди.
— Оце так відпад! — він виплюнув із рота перо пегаса. — Куди летимо?
— До безпечного місця, — відповіла Аннабет. — Єдиного безпечного місця для таких дітей, як ми. До Табору напівкровок.
— Напівкровок? — підхопила Пайпер. Вона ненавиділа це слово. Її занадто багато разів називали напівкровкою — наполовину черокі, наполовину білошкіра, — і ніколи це не було компліментом. — Це що, якийсь дурнуватий жарт?
— Вона має на увазі, що ми напівбоги, — сказав Джейсон. — Наполовину боги, наполовину смертні.
Аннабет обернулася.
— Ти, здається, багато знаєш, Джейсоне! Але так, напівбоги. Моя мати — Афіна, богиня мудрості. Бутч — син Іриди, богині веселки.
Лео приснув.
— Твоя мама — богиня веселки?
— А тобі щось не подобається? — відповів Бутч.
— Ні, ні, — сказав Лео. — Веселки. Дуже мужньо.
— Бутч — наш кращий їздець, — сказала Аннабет. — Пегаси його обожнюють.
— Веселки, поні, — пробурмотів Лео.
— Я тебе зараз вижбурну з колісниці, — погрозив Бутч.
— Напівбоги, — сказала Пайпер. — Тобто ви вважаєте, що ви... тобто ми...
Спалахнула блискавка. Колісниця здригнулася, і Джей- сон закричав:
— Ліве колесо горить!
Пайпер зробила крок назад. І справді, колесо горіло, білі язики полум’я охопили бік колісниці.
Вітер заревів. Пайпер озирнулась і побачила, як у хмарах утворюються темні фігури — сила-силенна грозових духів неслася до колісниці. Тільки ці більше нагадували коней, ніж янголів.
Вона почала:
— Чому вони...
— Анемої можуть змінювати форму, — відповіла Аннабет. — Іноді люди, іноді коні, залежить від того, наскільки вони розлючені. Тримайтеся. Буде жорстко.
Бутч змахнув віжками. Пегаси ринулись уперед, обриси колісниці розмилися. Шлунок Пайпер ніби вивернуло навиворіт, а в очах потемніло. Коли все нормалізувалося, вони опинилися в зовсім іншому місці.
Ліворуч простягнувся холодний сірий океан. Праворуч розкинулись укриті снігом поля, дороги й ліси. Просто під ними була зелена долина, наче острів вічної весни, обрамлена засніженими пагорбами з трьох боків і океаном з півночі. Пайпер побачила скупчення будівель, схожих на грецькі храми, великий блакитний особняк, футбольні поля, озеро та скеледром, що, здавалося, горів. Але до того, як вона встигла зробити якісь висновки з побаченого, їхні колеса відвалилися й колісниця стрімко полетіла вниз.