Тато намагався його попередити.
— Це несправедливо, — промовив він.
Дракон клацнув. Протяжний «скрип». Два короткі «клац». Скрип. Скрип. Майже як комбінація... У голові Лео прокинулись старі спогади. Він збагнув, що Фестус намагається щось сказати. Він використовує азбуку Морзе — точнісінько як навчила Лео мама багато років тому. Лео прислухався уважніше, переводячи клацання в літери: просте повідомлення, що повторювалося знову й знову.
— Авжеж, — сказав Лео. — Розумію. Я зроблю це. Обіцяю.
Очі дракона згаснули. Фестус помер.
Лео заплакав. Йому навіть не було ніяково. Друзі стояли з обох боків, погладжували його плечі, говорили щось заспокійливе; але глухий гул у вухах заглушував їхні слова.
Урешті Джейсон вимовив:
— Мені так жаль, старий. Що ти пообіцяв Фестусу?
Лео хлюпнув носом. Він відкрив панель на голові дракона, про всяк випадок, але контрольний диск був потрісканий і спалений. Його неможливо було полагодити.
— Тато щось говорив мені, — сказав Лео. — Будь-що можна використати знову.
— Твій тато говорив з тобою? — запитав Джейсон. — Коли це було?
Лео не відповів. Він працював над шарнірами на шиї дракона, поки не від’єднав голову. Вона важила не менше сотні фунтів, але Лео вдалось утримати її в руках. Він підняв очі на зоряне небо і промовив:
— Забери його назад до бункера, тато. Будь ласка, поки я не зможу використати його знову. Я ніколи ні про що тебе не просив.
Здійнявся вітер, і голова дракона виплила з рук Лео так, наче була невагомою. Вона полетіла в небо і зникла.
Пайпер вражено подивилася на нього.
— Він відповів тобі?
— У мене був сон, — спромігся вимовити Лео. — Потім розповім.
Він знав, що друзі заслуговують на краще пояснення, однак говорити було занадто важко. Він сам почувався, наче зламана машина — наче хтось видалив з нього одну маленьку деталь, і цілим йому вже ніколи не стати. Він зможе рухатись, зможе говорити, зможе жити далі і робити, що робив. Але він завжди буде виведеним з рівноваги і як слід не відкаліброваним.
І все ж, він не міг дозволити собі зламатися повністю. Інакше смерть Фестуса виявиться марною. Він повинен закінчити завдання — заради друзів, заради мами, заради дракона.
Він подивився довкола. У центрі саду сяяв величезний білий будинок. Маєток оточували високі цегляні стіни з прожекторами і камерами, і тільки зараз Лео зрозумів — чи, швидше, відчув, — як добре вони захищені.
— Де ми? — запитав він. — Тобто в якому місті?
— Омаха, Небраска, — сказала Пайпер. — Я побачила вказівний знак, коли ми влетіли. Але я не знаю, що це за маєток. Ми летіли просто за вами, але коли ви почали приземлятися... Лео, присягаюсь, що це виглядало, наче... не знаю...
— Лазери, — сказав Лео. Він підняв один з уламків дракона і кинув його на верхівку огорожі. Із цегляної стіни миттю з’явилась турель, і промінь чистого жару спопелив бронзовий лист.
Джейсон присвиснув.
— Якась захисна система. Як ми взагалі вціліли?
— Фестус, — гірко промовив Лео. — Він прийняв вогонь на себе. Лазери різали його на шматочки, поки він летів, і тому не помітили вас. Я завів його в смертельну пастку.
— Ти не міг знати, — сказала Пайпер. — Він знову врятував нам життя.
— Але що тепер? — промовив Джейсон. — Головні ворота зачинені, і, здається мені, я не зможу винести вас звідси небом так, щоб мене не збили.
Лео поглянув на доріжку до великого білого будинку.
— Оскільки ми не можемо вийти, доведеться нам увійти.
XXXI ДЖЕЙСОН
Джейсон би помер разів п’ять на шляху до парадних дверей.
Спочатку люк на доріжці з активацією на рух, потім лазери на сходах, потім розпилювач паралітичного газу на перилах ґанку, чутливі до тиску отруйні шипи на килимку під дверима і, авжеж, вибуховий дверний дзвінок. Лео все знешкодив. Він наче носом відчував ці пастки і діставав зі свого пояса точнісінько ті інструменти, які були потрібні для дезактивації.
— Ти неймовірний, старий, — промовив Джейсон. Лео нахмурився, обстежуючи замок парадних дверей.
— Еге ж, неймовірний, — сказав він. — Не здатен полагодити дракона, але неймовірний.
— Агов, ти не...
— Парадні двері незамкнені, — перервав Лео.
Пайпер недовірливо витріщилась на двері.
— Справді? Усі ці пастки, а двері незамкнені?
Лео повернув ручку. Двері вільно відчинилися. Він без вагання зайшов усередину.
Перш ніж Джейсон пішов за ним, Пайпер схопила його за руку.