І у них залишалось обмаль часу. Якщо він не помилявся, то був ранок двадцятого грудня. Це означало, що завтра — зимове сонцестояння.
— Поспи, — сказав Лео, що досі працював над зачиненою кліткою. — Твоя черга.
Джейсон глибоко вдихнув.
— Лео, перепрошую за ту дурню, що я сказав у Чикаго. Це був не я. Ти не набридливий і вмієш сприймати речі серйозно — особливо свою роботу. Хотів би я вміти хоч половину того, що можеш ти.
Лео опустив викрутку. Він глянув на стелю і похитав головою, наче мовляв: «І що мені робити з цим хлопцем?»
— Я взагалі-то дуже стараюсь, щоб бути набридливим, — сказав Лео. — Не ображуй мої здібності в цьому. І як мені на тебе ображатись, якщо ти весь час вибачаєшся? Я — скромний механік. Ти в нас — принц небес, син володаря всесвіту. Я просто зобов’язаний на тебе ображатись.
— Володаря всесвіту?
— Атож, ти весь такий — бам! Людина з блискавкою. І ще: «Дивіться, як я лечу. Я орел, що несеться...»
— Замовкни, Вальдес!
Лео видавив усмішку.
— Отож бо, бачиш. Я насправді набридливий.
— Перепрошую за вибачення.
— Дякую.
Він знову повернувся до роботи, але напруга між ними послабшала. Лео досі виглядав сумним і знесиленим — та вже не таким розсердженим.
— Лягай, поспи, Джейсоне, — наказав він. — Піде декілька годин на те, щоб звільнити цього козлочоловіка. А потім мені ще треба вигадати, як зробити клітку вітрів поменше, тому що я не збираюсь волочити це одоробло до Каліфорнії.
— Лео, але ж ти таки полагодив Фестуса, чуєш, — сказав Джейсон. — Знову дав йому ціль. Мені здається, що це завдання було найважливішою подією його життя.
Джейсон боявся, що ляпнув щось не те і знову розлютив Лео, однак той лише зітхнув.
— Сподіваюсь, — сказав він. — А зараз спи, старий. Хочу деякий час побути без вас — органічних форм життя.
Джейсон не дуже зрозумів, що це означало, але не став сперечатися. Він заплющив очі та довго і блаженно спав без снів.
Він прокинувся лише тоді, коли здійнявся крик.
— Ар-р-р!
Джейсон скочив на ноги. Важко було сказати, що було більш нестерпним — яскраве сонячне світло, що тепер заливало всю кімнату, чи волаючий сатир.
— Тренер прокинувся, — сказав Лео, хоч говорити це начебто і не було потреби. Глісон Хедж скакав навколо на своїх волохатих ногах, розмахував кийком і горланив: «Помри!» Він розчавив чайний сервіз, пройшовся кийком по диванах і кинувся на трон.
— Тренере! — крикнув Джейсон.
Хедж озирнувся, важко дихаючи. Очі були такими несамовитими, що Джейсон боявся, що той накинеться на нього. На сатирі досі були помаранчеве пола та тренерський свисток, але над кучерявим волоссям чітко здіймались роги, а м’ясисті ноги, безперечно, були козлячими. Чи доречно називати козла м’ясистим? Джейсон вирішив про це не думати.
— Ти новенький, — сказав Хедж, опускаючи кийок. — Джейсон.
Він глянув на Лео, потім на Пайпер, яка, вочевидь, також щойно прокинулась. Її волосся виглядало так, наче стало притулком для дружелюбного хом’яка.
— Вальдес, МакЛін, — сказав тренер. — Що відбувається? Ми були у Великому каньйоні. Напали anemoi thuellai і...
Його очі націлились на клітку з грозовими духами, і він знову перейшов у бойову готовність.
— Помріть!
— Охолоньте, тренере! — Лео загородив йому шлях, що було досить хоробро, хоч Хедж і був на шість дюймів нижчий. — Усе гаразд. Вони ув’язнені в клітці. Ми щойно дістали вас із такої самої.
— Клітки? Клітки? Що відбувається? Тільки те, що я сатир, ще не означає, що я не можу змусити тебе віджатись на ліктях, Вальдес!
Джейсон прокашлявся.
— Тренере... Глісоне... е, чи як ви хочете, щоб ми вас називали? Ви врятували нас у Великому каньйоні. Це було неймовірно сміливо.
— Авжеж було!
— Прилетів рятувальний загін і доставив нас у Табір напівкровок. Ми думали, що втратили вас. А потім дізналися, що грозові духи забрали вас до своєї... е-е, господарки, Медеї.
— Ця відьма! Стривай... це неможливо. Вона смертна. Вона мертва.
— Еге, ну, — сказав Лео, — якимсь чином вона більше була не мертва.
Хедж кивнув, його очі звузились.
— Отже! Вас послали на небезпечне завдання. Урятувати мене. Неперевершено!
— Е... — Пайпер піднялась на ноги, здіймаючи руки так, щоб тренер Хедж на неї не кинувся. — Узагалі-то, Глі... можна мені кликати вас тренером Хеджем, як раніше? Глісон звучить якось незвично. У нас інше завдання. Ми начебто випадково вас знайшли.