Літ холоднокровно посміхнувся. Цар підвівся, і Лео та Пайпер відсахнулись від нього.
— Не хвилюйтесь, — заспокоїв їх цар. — Ви не мусите перетворюватися на золото. Я всім своїм гостям даю можливість обирати: приєднатись до моєї колекції або померти від руки Літієрса. Та мене влаштує будь- який варіант.
Пайпер сказала:
— Ваша величносте, ви не можете...
Швидше ніж був здатен будь-який старий, Мідас кинувся до Пайпер і схопив її за зап’ясток.
— Ні! — крикнув Джейсон.
Та золотий іній уже вкривав Пайпер, і за мить вона перетворилась на блискучу статую. Лео спробував викликати вогонь, та він забув, що його сила не працювала. Мідас торкнувся його руки, і Лео перетворився на твердий метал.
Джейсон був настільки наляканим, що не міг поворухнутись. Його друзів... просто не стало. І він не здатен був цьому перешкодити.
Мідас винувато посміхнувся.
— Боюсь, золото б’є вогонь. — Він обвів рукою золоті штори і меблі навколо себе. — У цій кімнаті моя сила глушить усі інші: і вогонь... і навіть чаромовство. Що ж мені залишається забрати лише один трофей.
— Хедж! — крикнув Джейсон. — Тут потрібна допомога!
Та цього разу сатир не з’явився. «Цікаво, підстрелили його лазери чи він сидить зараз на дні якоїсь пастки?» — подумав Джейсон.
Мідас хіхікнув.
— Нема козла, що тебе врятує? Сумно. Але не хвилюйся, хлопче. Насправді це не боляче. Можеш у Літа запитати.
У Джейсона виникла ідея.
— Я обираю бій. Ви говорили, що я можу обрати бій з Літом.
Дещо розчарований, Мідас знизав плечима.
— Я говорив, що ти можеш померти в бою з Літом. Однак, авжеж, якщо бажаєш.
Цар відійшов, і Літ здійняв свій меч.
— Буде весело, — сказав Літ. — Я Жнець людський.
— Ну вперед, кукурудзнику! — Джейсон викликав свою зброю. Цього разу вона з’явилась у формі списа, і Джейсон зрадів, бо він довший.
— О, золота зброя! — промовив Мідас. — Дуже мило.
Літ кинувся в атаку.
Хлопчина був спритним. Він рубав наліво й направо, і Джейсону ледве вдавалось ухилятися від ударів. Голова Джейсона активно працювала — він аналізував схеми, вивчав Літів стиль, що цілковито складався з нападів, жодного захисту.
Джейсон контратакував, ухилився вбік і блокував удар. Літ, здавалось, був вражений, що його опонент досі живий.
— Що це за стиль? — проричав Літ. — Ти б’єшся не як грек.
— Підготовка легіонера, — сказав Джейсон, хоч і непевен був, звідки це знає. — Це римський стиль.
— Римський? — Літ знову ударив, а Джейсон відхилив його меч. — Що таке римський?
— Термінові новини, — відповів Джейсон. — Поки ти був мертвим, Рим переміг Грецію. І створив найвелич- нішу імперію всіх часів.
— Бути цього не може, — сказав Літ. — Ніколи про них не чув.
Джейсон обернувся на одній п’ятці, ляснув Літа в груди тупим кінцем списа і відкинув його до трону Мідаса.
— Ох, дорогенький, — промовив Мідас. — Літе?
— Усе добре, — буркнув Літ.
— Допомогли б ви йому підвестись, — сказав Джейсон.
Літ закричав:
— Тату, ні!
Запізно. Мідас поклав руку на синове плече, і раптом на троні вже сиділа золота статуя із розлюченим обличчям.
— Прокляття! — завив Мідас. — Це був підлий трюк, напівбоже. Ти поплатишся за це.
Він поплескав Літа по золотому плечу.
— Не хвилюйся, синку. Я віднесу тебе до ріки, щойно отримаю цей трофей.
Мідас ринувся вперед. Джейсон ухилився, хоч старий був не менш спритним за нього. А потім штовхнув у царя журнальний столик і звалив того з ніг, але, на жаль, ненадовго.
Тоді Джейсон глянув на золоту статую Пайпер. Злість охопила його. Він — син Зевса. Він не може підвести своїх друзів.
Джейсон відчув напругу в животі, різко впав повітряний тиск, так що аж затріщало у вухах. Мідас, певно, теж це відчув, тому що він, хитаючись, підвівся і схопився за свої ослячі вуха.
— Ох! Що ти виробляєш? — випалив він. — Тут моя сила нездоланна!
Прогуркотів грім. Назовні почорніло небо.
— Знаєте, яка ще є чудова властивість у золота?
Мідас здійняв брови, раптом зацікавлений.
— Ну?
— Це відмінний електропровідник.
Джейсон здійняв спис, і стеля вибухнула. Блискавка розколола дах, наче яєчну шкаралупу, з’єдналась із кінцем Джейсонового списа і вдарила в дивани, розірвавши їх на шмаття. З гуркотом повалились униз величезні уламки стелі. Заскрипіла люстра, зірвалась з ланцюга і притиснула волаючого Мідаса до підлоги. Скло миттю перетворилось на золото.
Коли гуркіт скінчився, у будівлю ввірвалась крижана злива. Мідас лаявся стародавньою грецькою, ув’язнений під вагою люстри. Дощ промочив усе і знову перетворив люстру на скляну. Пайпер і Лео також повільно перетворювалися разом із рештою статуй у кімнаті.