Выбрать главу

Щойно він це промовив, то зрозумів, наскільки безглуздо прозвучала ця думка. Блискучі блакитні очі Талії зосереджено його розглядали, через що він почувався підозрюваним на допиті.

— Я обійшла всю країну, — задумливо промовила Талія. — Ніколи не бачила ознак скаженого вчителя латини чи напівбогів у пурпурових футболках. І все ж...

Вона замішалась, наче їй спало на думку щось тривожне.

— Що? — запитав Джейсон.

Талія похитала головою.

— Мені потрібно поговорити з богинею. Можливо, Артеміда допоможе нам.

— Вона досі говорить до тебе? — запитав Джейсон. — Більшість богів замовкла.

— В Артеміди свої правила, — промовила Талія. — їй доводиться бути обачною, щоб Зевс не дізнався, але вона вважає, що закривати Олімп було безглуздо. Це вона направила нас по сліду Лікаона. Сказала, що це приведе нас до нашого друга.

— Персі Джексон, — здогадався Лео. — Хлопець, якого шукає Аннабет.

Талія кивнула, її обличчя переповнювало занепокоєння.

Лео подумав: чи мав хтось такий самий стурбований вигляд, коли зникав він? Навряд.

— То як до цього причетний Лікаон? — запитав Лео. — І як це пов’язано з нами?

— Ми повинні з’ясувати це якомога швидше, — визнала Талія. — Якщо ваш час скінчується завтра, то зараз ми його гаємо. Еол міг би розповісти...

Біля виходу знову з’явилася біла вовчиця і наполегливо гавкнула.

— Я мушу вирушати. — Талія підвелась. — Інакше загублю слід решти мисливиць. Однак спочатку я доставлю вас до палацу Еола.

— Якщо не можеш, то все гаразд, — сказав Джейсон, але в голосі промайнула нотка засмучення.

— Ой, припини. — Талія посміхнулась і допомогла йому підвестись. — У мене багато років не було брата. Гадаю, я зможу винести декілька хвилин з тобою, перш ніж ти почнеш мене дратувати. А зараз ходімо!

XXXVI ЛЕО

Коли Лео побачив, як чудово влаштувалися Пайпер і Хедж, він украй образився.

Він думав, що вони відморожують свої задні частини тіла в снігу, та виявилось, що мисливиця Фібі поставила сріблястий намет точнісінько на виході з печери. Як їй це вдалось настільки швидко, він гадки не мав, але всередині був керосиновий обігрівач, що підтримував затишну теплінь, і купка зручних декоративних подушок. Пайпер знову мала здоровий вигляд, одягнула нову парку, рукавички і камуфляжні штани, наче мисливиця. Вона, Хедж та Фібі розслаблялись та пили гарячий шоколад.

— О, бути цього не може, — сказав Лео. — Ми сиділи в печері, а вам дістався розкішний намет? Хтось, влаштуйте мені переохолодження. Я хочу гарячого шоколаду і парку!

Фібі фиркнула.

— Хлопчиська, — вимовила вона таким тоном, наче це було найгіршою образою, яку тільки можна було вигадати.

— Усе гаразд, Фібі, — сказала Талія. — їм знадобляться додаткові куртки. І, гадаю, ми можемо поділитися шоколадом.

Фібі щось пробурчала, проте за хвилину Лео і Джейсон теж були вдягнені у сріблясті зимові куртки, які виявились неймовірно легкими і теплими. Гарячий шоколад був першокласним.

— Будьмо! — сказав тренер Хедж. І захрумтів плас- тиковим стаканчиком від термоса.

— Сумніваюсь, що це корисно для вашого травлення, — сказав Лео.

Талія поплескала Пайпер по спині.

— Готова вирушати?

Пайпер кивнула.

— Завдяки Фібі, так. Ви, дівчата, дійсно вправні у виживанні в диких умовах. Я почуваюсь так, наче здатна пробігти десять миль.

Талія підморгнула Джейсону.

— А вона стійка, як на дитину Афродіти. Мені подобається ця дівчина.

— Агов, я теж можу пробігти десять миль, — визвався Лео. — Стійкий хлопчина Гефеста. Ну ж бо, вирушаймо!

Талія, звісно, його проігнорувала.

У Фібі пішло рівно шість секунд на те, щоб усе прибрати, у що Лео не міг повірити. Намет самотужки склався в кубик розміром з упаковку жуйок. Лео хотів попросити в неї креслення, та вони не мали на це часу.

Талія побігла вгору крізь сніг, тримаючись крихітної стежки вздовж гори, і незабаром Лео вже шкодував, що вдавав із себе такого мужнього, тому що мисливиці залишили його далеко позаду.

Тренер Хедж скакав, наче щасливий гірський козел, і підбадьорював їх, як, бувало, робив у школі в дні легкої атлетики.

— Ну ж бо, Вальдес! Прискор ходу! Нумо співати! Була в мене дівчина у Каламазу...

— Нумо мовчати, — обірвала Талія.

Тож вони бігли мовчки.

Лео прилаштувався до Джейсона в кінці групи.