— На східному узбережжі... ой, стривайте. — Він постукав по своїй гарнітурі. — Перепрошую, народе! Сьогодні Посейдон гнівається на Маямі, отже, схоже, що заморозки повертаються до Флориди! Перепрошую, Деметро. Над середнім заходом... не знаю, чим Сент-Луїс образив Зевса... очікуйте хуртовин! Самому Борею наказано покарати область кригою. Погані новини, Міссурі! Ні, чекайте. Гефест співчуває центральному Міссурі, тож усі ви отримаєте нормальну погоду і сонячне небо!
Еол продовжив у тому ж дусі — прогнозував погоду для кожної області країни і змінював цей прогноз двічі-тричі, отримуючи повідомлення через гарнітуру, — боги, швидше за все, вимагали різних вітрів і погоди.
— Хіба це правильно, — шепнув Джейсон. — Погода ж не така безладна.
Меллі самовдоволено посміхнулась.
— І як часто смертні синоптики мають рацію? Вони говорять про фронти, повітряний тиск і вологість, але погода щоразу їх дивує. Еол принаймні каже нам, чому вона така непередбачувана. Дуже важка робота, — намагатись задовольнити всіх богів водночас. Достатньо, щоб будь-кого лишити...
Вона запнулася, але Джейсон зрозумів, що вона мала на увазі. Глузду. Еол був цілковито полишеним глузду.
— От така в нас погода, — закінчив Еол. — Побачимось за дванадцять хвилин, тому що я певен — вона зміниться!
Прожектори вимкнулися, монітори повернулись до випадкових програм, і лише на мить обличчя Еола обвиснуло від утоми. А потім він начебто пригадав, що в нього гості, і натягнув на обличчя посмішку.
— То ви принесли мені цих негідників грозових духів, — сказав Еол. — Гадаю... мушу подякувати! І ви ще чогось хотіли? Припускаю, що так. Напівбоги завжди чогось хочуть.
Меллі промовила:
— Е-е, пане, це Зевсів син.
— Так, так. Знаю. Я сказав, що пам’ятаю його.
— Але, пане, вони від Олімпу.
Еол начебто здивувався. А потім так несподівано розсміявся, що Джейсон ледве не стрибнув у прірву.
— Тобто цього разу ти тут від імені батька? Нарешті! Я знав, що вони надішлють когось, щоб переглянути мій договір!
— Е-е, що? — запитав Джейсон.
— Ох, дякувати богам! — Еол зітхнув з полегшенням. — Минуло... скільки? Три тисячі років з того часу, як Зевс зробив мене господарем вітрів. Не те щоб я не був удячний, авжеж! Та, якщо чесно, мій договір такий неясний. Безперечно, я безсмертний, проте «господар вітрів». Що це означає? Я природний дух? Напівбог? Бог? Я хочу бути богом вітрів, тому що це надає набагато більше переваг. Можемо почати з цього?
Джейсон спантеличено глянув на друзів.
— Чоловіче, — промовив Лео, — гадаєте, ми тут, щоб підвищити вас?
— А що, це так? — Еол широко посміхнувся. Діловий костюм став цілковито блакитним — без жодної хмари на тканині. — Чудово! Тобто, гадаю, я проявив трохи ініціативи з каналом погоди, еге ж? І, авжеж, я завжди в пресі. Стільки книжок написано про мене: «У розрідженому повітрі», «Вище неба», «Звіяні вітром»...
— Е-е, не думаю, що вони про вас, — сказав Джейсон, перш ніж помітив, що Меллі хитає головою.
— Нісенітниці, — відповів Еол. — Меллі, хіба це не мої біографії?
— Безсумнівно, пане, — пропищала вона.
— От, бачите? Сам я не читаю. Хто на це має час? Та очевидно, що смертні мене обожнюють. Тож змінимо мій офіційний титул на бога вітрів. А тепер щодо зарплатні і персоналу...
— Пане, — промовив Джейсон. — Ми не від Олімпу.
Еол кліпнув очима.
— Але ж...
— Я син Зевса, так, — сказав Джейсон, — але ми тут не для обговорення контракту. Ми на завданні, і нам потрібна ваша допомога.
Обличчя Еола спохмурніло.
— Як і минулого разу? Як і кожному героєві, який сюди приходив? Напівбоги! Завжди вам щось потрібно, чи не так?
— Пане, будь ласка. Не пам’ятаю минулого разу, але якщо ви допомогли мені тоді...
— Я завжди допомагаю! Ну, іноді я руйную, але здебільшого допомагаю, а іноді мене просять зробити і те, і те водночас! От, Еней, перший з вас...
— З нас? — запитав Джейсон. — Тобто з напівбогів?
— Ой, та годі тобі! — випалив Еол. — Я маю на увазі твій рід напівбогів. Ти ж знаєш Енея, сина Венери, — єдиний вцілілий герой Трої. Коли греки спалили місто, він утік до Італії, де заснував царство, що зрештою стало Римом, бла-бла-бла. От що я мав на увазі.
— Не розумію, — визнав Джейсон.
Еол закотив очі.
— Головне, що мене кинули в центр того конфлікту! Юнона така: «Ох, Еоле, знищи кораблі Енея для мене. Він мені не подобається». А потім Нептун каже: «Ні, не смій! Це моя територія. Заспокой вітри». А потім Юнона така: «Ні, потопи його кораблі, а то я скажу Юпітеру, що ти відмовляєшся допомагати!» Гадаєш, легко зробити все це водночас?