Выбрать главу

— Тренере, ви ж щойно їли, — сказав Джейсон. — І дернина в нас за підлогу. Це, е-е, Меллі...

— Аура. — Хедж заворожуюче усміхнувся. — Прекрасна, наче літній бриз.

Меллі зашарілась.

— А ще Еол от-от нам допоможе, — сказав Джейсон.

— Так, — пробурмотів господар вітрів. — Здається, що так. Знайдете Енцелада на горі Діабло.

— На диявольській горі? — запитав Лео. — Звучить уже не дуже.

— Я пам’ятаю це місце! — промовила Пайпер. — Я була там одного разу з татом. Це на сході від Сан-Франциско.

— Знову територія затоки? — тренер Хедж похитав головою. — Недобре. Зовсім недобре.

— Ну... — Еол почав усміхатися. — Щодо підкинути вас туди...

Раптом його обличчя стало млявим. Він зігнувся і постукав по гарнітурі, наче вона вийшла з ладу. Коли він випрямився, його очі були шаленими. І хоча на ньому був грим, виглядав він, як старець — дуже наляканий старець.

— Вона не говорила до мене віками. Я не можу... так, так, я розумію.

Він глитнув, дивлячись на Джейсона так, наче той перетворився на велетенського таргана.

— Перепрошую, сину Юпітера. Новий наказ. Усі ви повинні померти.

Меллі скрикнула.

— Але... але, пане! Зевс наказав допомогти їм. Афродіта, Гефест...

— Меллі! — гаркнув Еол. — Ти ризикуєш роботою! До того ж деякі накази перевищують навіть волю богів, особливо коли йдеться про сили природи.

— Чий наказ? — запитав Джейсон. — Зевс вас звільнить, якщо ви нам не допоможете!

— Сумніваюсь.

Еол тряхнув зап’ястком, і глибоко в ямі під ними відчинились двері клітки. Джейсон почув, як засвистіли грозові духи і ринулись угору з кровожерним виттям.

— Навіть Зевс розуміє порядок речей, — промовив Еол. — І якщо вона прокидається — присягаюсь усіма богами — ніхто не здатен їй перешкодити. Прощавайте, герої. Мені страшенно прикро, але я мушу зробити це швидко. Я повертаюся в ефір за чотири хвилини.

Джейсон викликав меч. Тренер Хедж дістав свою палицю. Аура Меллія крикнула:

— Ні!

Вона ринула їм під ноги. Грозові духи врізались у них із ураганною силою, трощачи підлогу на уламки, подрібнюючи килимки, мармур і лінолеум на те, що стало б смертоносними снарядами, коли б одяг Меллі не розпростерся, наче щит, і не поглинув удар. Уп’ятьох вони звалились у яму, а . нагорі кричав Еол:

— Меллі, от тепер ти точно звільнена!

— Швидко, — заволала Меллі. — Сину Зевса, ти маєш владу над небом?

— Трошки!

— Тоді допоможи мені, або всі ви помрете!

Меллі схопила його долоню, і електричний заряд пройшов крізь руку Джейсона. Він зрозумів, чого вона хоче. Вони мусять скерувати падіння в один з відкритих тунелів. Грозові духи летіли за ними, стрімко скорочуючи дистанцію, і несли із собою хмару смертоносної шрапнелі.

Джейсон схопив руку Пайпер.

— Групові обійми!

Вони падали, а Хедж, Лео і Пайпер намагалися скупчитися, тримаючись за Джейсона і Меллі.

— Це НЕ ДОБРЕ! — загорланив Лео.

— Ну ж бо, мішки з газом! — закричав тренер Хедж на грозових духів. — Я знищу вас!

— Він неймовірний, — зітхнула Меллі.

— Зосередьмося? — нагадав Джейсон.

— Твоя правда!

Вони намагалися спрямувати вітер так, щоб обережно пірнути у найближчий відкритий жолоб. І все ж вони ввірвались у тунель із болючою швидкістю і котились, б’ючись одне об одного, крутим проходом, що не призначався для людей.

Одіяння Меллі здійнялись навколо неї. Джейсон та решта відчайдушно вхопились за ауру. Вони почали знижувати швидкість, але позаду зі свистом неслися до тунелю грозові духи.

— Не зможу... втримати... надовго, — попередила Меллі. — Тримайтеся разом! Коли вітри вдарять...

— Ти молодець, Меллі, — сказав Хедж. — Знаєш, моя мама була аурою. Навіть вона не впоралася б краще.

— Зателефонуєш мені через Іриду? — заблагала Меллі.

Хедж підморгнув.

— Не могли б ви домовитися про побачення пізніше? — крикнула Пайпер. — Дивіться!

Тунель позаду починав охоплювати морок. Джейсон відчував, як стріляє у вухах від підвищення тиску.

— Не можу більше їх утримувати, — попередила Меллі. — Але я спробую вас заслонити, зроблю вам останню послугу.

— Дякую, Меллі, — промовив Джейсон. — Сподіваюсь, ви отримаєте нову роботу.

Вона усміхнулась, а потім розчинилась, обгорнувши їх теплим лагідним бризом. І тоді вдарили справжні вітри і жбурнули їх у небо так сильно, що у Джейсона потемніло в очах.

XXXIX ПАЙПЕР

Пайпер наснилося, що вона на даху гуртожитку «Школи дикунів».