Він втупив у Джейсона очі, повні ненависті.
— Ти не переміг, хлопчисько! Мої брати повстають, і вони в десятки разів сильніші за мене. Ми знищимо богів у самій їх основі! Ти помреш, і Олімп помре з...
Велетень втратив хватку і впав в ущелину. Земля затремтіла. Джейсон покотився у прірву.
— Хапайся! — крикнув Лео.
Ноги Джейсона були вже на краю розколини, коли він вхопився за мотузку, і Лео та Пайпер потягли його нагору.
Вони стояли поруч, змучені та нажахані, і розколина закрилась, наче розлючений рот. Земля більше не затягувала їхні ноги.
На якийсь час Гея зникла.
Гірський схил палав. Дим здіймався на сотню футів у небо. Джейсон помітив гелікоптер — можливо, пожежники або журналісти наближалися до них.
Усюди навколо них були сліди побоїща. Земленароджені розплавились у купки глини, залишивши після себе кам’яні снаряди й огидні клапоті пов’язок зі стегон, але Джейсон розумів, що вони незабаром можуть відродитись. Будівельне обладнання валялося купою металобрухту. Земля обвуглилась і вкрилась борознами.
Тренер Хедж заворушився. Він з бурчанням сів і потер голову. Ясно-жовті штани тепер були кольору гірчиці, змішаної з брудом.
Він кліпнув очима і огледів поле битви.
— Це що, моїх рук справа?
Перш ніж Джейсон устиг відповісти, Хедж підняв свій кийок і хитаючись підвівся.
— Отож бо, хотіли копитця? От я вам і дав копитця, пиріжки! Хто тут тепер на коні, га?
Він пустився до танцю, хвицаючи каміння і показуючи купкам глини жести, імовірно, нечемні серед сатирів.
Лео усміхнувся, і Джейсон теж не втримався та розсміявся. Напевно, вийшло трохи істерично, однак він відчував таке полегшення від того, що вцілів, що йому було начхати.
А потім на другому краю галявини підвівся чоловік. До них хитаючись ішов Трістан МакЛін. Його очі були впалими, сповненими жаху, як у людини, що пройшла крізь ядерну війну.
— Пайпер? — покликав він. Його голос тремтів. — Пайпс, що... що...
Він не зміг закінчити думку. Пайпер кинулась до нього і стиснула в обіймах, але він начебто ледве її впізнавав.
Джейсон почувався схожим чином — того ранку у Великому каньйоні, коли прокинувся без пам’яті. Але в пана МакЛіна був протилежний випадок. У нього було забагато спогадів, забагато болі, і його глузд просто не здатен був дати цьому раду. Він розривався на частини.
— Нам треба забрати його звідси, — промовив Джейсон.
— Еге ж, але як? — відповів Лео. — Він ледве рухається.
Джейсон глянув на гелікоптер, що тепер кружляв просто над головою.
— Можеш зробити нам щось на кшталт мегафона? — запитав він Лео. — Пайпер має де з ким побалакати.
XLV ПАЙПЕР
Позичити гелікоптер було легко. Змусити тата піднятися на борт — ні.
Пайпер знадобилося лише кілька слів у імпровізований мегафон Лео, щоб переконати пілота приземлитись на горі. Службовий гелікоптер парку був достатньо великим для медичних евакуацій, пошукових або рятувальних операцій, і коли Пайпер сказала приємній жіночці-пілоту, що доставити їх у аеропорт Окленда було б чудовою думкою, та охоче погодилась.
— Ні, — пробурмотів її тато, коли вони підняли його на ноги. — Пайпер, що... там були чудовиська... там були чудовиська...
Знадобилась допомога і Лео, і Джейсона, щоб утримати його, поки тренер Хедж збирав припаси. На щастя, Хедж знову натягнув штани і черевики, тож Пайпер не довелося пояснювати козлячі ноги.
Серце розривалось на частини від того, що вона бачила тата таким — доведеним до розпачу, плачучим, як маленький хлопчик. Вона не знала, що саме зробив з ним велетень, як зламав його дух, та непевна була, що витримає правду.
— Усе буде гаразд, тату, — промовила вона якомога лагідніше. Не хотілось заговорювати власного батька, та, здавалось, це був єдиний вихід. — Ці люди — мої друзі. Ми допоможемо тобі. Зараз ти у безпеці.
Він кліпнув очима і глянув угору на гвинти гелікоптера.
— Леза. У них була машина зі стількома лезами. У них було шість рук...
Коли дотягнули його до дверей гелікоптера, піло- тесса кинулась їм на допомогу.
— Що з ним? — запитала вона.
— Отруєння димом, — припустив Джейсон. — Або тепловий удар.