Дрю почервоніла, наче томатний сік. Навіть найближчі її заступники здавались трохи збентеженими. Такого в їхньому сценарії не було.
— Ти... — залопотала Дрю. — Ти, бридка маленька відьма! Я була тут довше за всіх. Ти не можеш просто...
— Кинути тобі виклик? — сказала Пайпер. — Авжеж, можу. Правила табору: мене визнала Афродіта. Я завершила завдання, а це на одне більше, ніж удалося тобі. Якщо мені здається, що я можу впоратись краще за тебе, я можу кинути тобі виклик. Хіба що ти хочеш подати у відставку. Я все правильно зрозуміла, Мітчеле?
— Цілковито, Пайпер. — Мітчел посміхався. Лейсі підскакувала на місці так, наче намагалася злетіти.
Кілька інших дітлахів теж почали посміхатись, наче вони насолоджувались розмаїттям кольорів, якими палало обличчя Дрю.
— Подати у відставку? — зарепетувала Дрю. — Ти з глузду з’їхала!
Пайпер знизала плечима. А потім швидко, як гадюка, витягла Катоптріс з-під подушки, оголила кинджал і спрямувала вістря у підборіддя Дрю. Усі швидко відступили. Один хлопець влетів у трюмо і здійняв стовп рожевої пудри.
— Тоді двобій, — бадьоро промовила Пайпер. — Якщо не хочеш чекати до полудня, можна і зараз. Ти влаштувала диктатуру в цьому будиночку, Дрю. Сілена Боргард була кращою старостою. Афродіта — це любов і краса. Бути люблячим. Поширювати красу. Гарні друзі. Гарні часи. Гарні вчинки. Не тільки гарна зовнішність. Сілена робила помилки, але в кінці стояла пліч-о-пліч з друзями. Саме тому вона була героєм. Я збираюсь усе виправити і маю передчуття, що мама пристане на мій бік. Хочеш упевнитися?
Дрю скосила очі на лезо кинджала Пайпер.
Пройшла секунда. Дві. Пайпер було начхати. Вона була цілковито щасливою і впевненою. Мабуть, це було видно по її усмішці.
— Я... я подаю у відставку, — пробурчала Дрю. — Але якщо ти гадаєш, що я коли-небудь це забуду, МакЛін...
— О, сподіваюсь, не забудеш, — перервала Пайпер. — А тепер мчи до павільйону для трапези і поясни Хірону, чому ми спізнюємося. У нас зміна керівництва.
Дрю позадкувала до дверей. Навіть найближчі її заступники не пішли за нею. Вона вже була біля виходу, коли Пайпер промовила:
— Ой, Дрю, солоденька, от ще що...
Колишня староста неохоче озирнулась.
— На випадок, якщо тобі здалось, що я не справжня дочка Афродіти, — сказала Пайпер, — навіть не дивись на Джейсона Грейса. Він, можливо, ще цього не знає, але він мій. Якщо ти спробуєш хоч якусь витівку, я посаджу тебе на катапульту, і ти полетиш через затоку Лонг-Айленд.
Дрю так поспішно повернулася, що влетіла у дверну коробку. А потім зникла.
Будиночок мовчав. Таборяни не зводили очей з Пайпер. І через це вона почувалась ніяково. Їй не хотілось бути тираном. Вона несхожа на Дрю, однак чи бачать це вони?
А потім, зненацька, діти Афродіти радісно загорланили, настільки голосно, що їх, певно, чув увесь табір. Вони витіснили Пайпер з будиночка, здійняли її на руки і віднесли аж до самого обіднього павільйону — досі одягнену в піжаму, зі скуйовдженим волоссям... Але їй було байдуже. Вона ніколи не почувалася краще.
До полудня Пайпер устигла перевдягнутись у зручний табірний одяг і подбати про ранкову діяльність будиночка Афродіти. Залишився вільний час.
Ейфорія від перемоги частково згасла — їй була призначена зустріч у Великому Будинку.
Хірон зустрів її на веранді у своїй людській подобі, в інвалідному візку.
— Заходь, люба. Я приготував усе для відеоконференції.
У кабінеті Хірона знаходився єдиний комп’ютер у таборі. Уся кімната була вкрита бронзовою обшивкою.
— Напівбоги і техніка — речі несумісні, — пояснив Хірон. — Телефонні дзвінки, повідомлення, навіть перегляд інтернет-сторінок — усе це привертає увагу чудовиськ. От наприклад, лише цієї осені нам довелось рятувати одного юного героя зі школи в Цинциннаті. Він ґуґлив горгон і отримав трошки більше, ніж очікував, але не зважай на це. Тут, у таборі, ти захищена. І все ж... ми стараємось бути обачними. Ти маєш лише кілька хвилин.
— Зрозуміла, — відповіла Пайпер. — Дякую вам, Хіроне!
Він усміхнувся і поколесив із кабінету. Пайпер не одразу наважилась клацнути на кнопку виклику. У кабінеті Хірона панував затишний розгардіяш. Одну стіну вкривали футболки з різних зборів: «Веселі Поні-2009.
Вегас», «Веселі Поні-2010» і так далі. Пайпер гадки не мала, хто такі ці «Веселі Поні», але, судячи з плям, підпалених місць і дірок від зброї на футболках, у них, певно, були дуже шалені зустрічі. На полиці над столом Хірона стояла старомодна магнітола з касетами, на яких були ярлики: «Дін Мартін», «Френк Сінатра» і «Кращі хіти 40-х». Хірон був таким старим, що Пайпер стало цікаво, чи це значило 40-ві минулого століття, чи дев’ятнадцятого, чи, може, 40-ві до нашої ери.