— З обох боків, — промовив Лео. — Ви маєте на увазі, що табір розділився навпіл?
— Ні, — втрутився Джейсон. — Ні, він має на увазі дві різні групи. Табір напівкровок був однією стороною у війні.
Лео був непевен, що хоче знати відповідь, але запитав:
— Хто був на другій стороні?
Хірон підвів очі на порваний прапор Дев’ятого Бункера, так наче пригадував день, коли його здійняли.
— Відповідь небезпечна, — застеріг він. — Я присягнувся рікою Стікс ніколи про це не говорити. Після американської Громадянської війни боги були настільки ошелешені кількістю втрат, яких вона завдала, що присягнулись навіки перешкодити чомусь подібному. Дві групи розділили. Боги спрямували всю свою волю, щоб сплести Туман, настільки щільний, наскільки це було можливо. Вороги більше не пам’ятали одне одного, ніколи не зустрічалися на завданнях, і завдяки цьому кровопролиття вдавалось уникнути. Ця мапа залишилась з останніх трагічних днів 1864-го, останнього разу, коли дві групи бились одне з одним. З того часу ми декілька разів опинялися в небезпеці. Шістдесяті роки минулого століття були особливо неспокійними. Але нам вдавалось уникнути громадянської війни — принаймні поки що. Точнісінько як здогадався Лео, цей бункер був штаб-квартирою будиночка Гефеста. У минулому столітті його декілька разів відкривали знову, зазвичай, у якості сховища у дуже неспокійні часи. Але приходити сюди небезпечно. Це ворушить старі спогади, пробуджує стару ворожнечу. Навіть минулого року, коли нам загрожували титани, я вирішив, що користь від цього місця не варта ризику.
Несподівано відчуття тріумфу Лео перетворилось на провину.
— Агов, бачте, це місце знайшло мене. Так судилося. Це на краще.
— Сподіваюсь, ти маєш рацію, — сказав Хірон.
— Маю! — Лео дістав із кишені старий малюнок і розгорнув його на столі, щоб усім було видно.
— От, — гордо промовив він. — Це повернув мені Еол. Я намалював це, коли мені було п’ять. Це моя доля.
Нісса нахмурилась.
— Лео, це крейдяний малюнок човна.
— Подивися. — Він вказав на найбільшу схему на дошці — намітки грецької триреми.
Його сусіди по будиночку порівняли два ескізи, і їхні очі повільно почали розширюватися. Кількість щогл і весел, навіть малюнки на щитах і вітрилах були точнісінько такими ж, як і на малюнку Лео.
— Це неможливо, — промовила Нісса. — Цьому кресленню щонайменше сто років.
— Пророцтво — Неясно — Політ, — прочитав Джейк Мейсон з замітки на кресленні. — Це схема летючого корабля. Подивіться, це шасі. І бойова техніка... Святий Гефест: обертальна баліста, складені арбалети, броня з Небесної бронзи. Ця штука мала б стати в біса потужною бойовою машиною. Її збудували?
— Поки що ні, — сказав Лео. — Подивіться на кінець щогли.
Не було сумнівів — фігурою на передній частині корабля була голова дракона. Безперечно, конкретного дракона.
— Фестус, — промовила Пайпер. Усі повернулись і витріщились на голову дракона, що лежала на столі.
— Йому судилося стати нашим кінцем щогли, — сказав Лео. — Нашим талісманом, нашими очима в морі. Гадаю, збудувати цей корабель мушу я. Я назву його Арго II. І, друзі, мені знадобиться допомога.
Джейсон здавався трохи збентеженим, але кивнув.
— Лео має рацію. Цей корабель саме те, що потрібно для нашої подорожі.
— Якої подорожі? — сказала Нісса. — Ви щойно повернулися!
Пайпер пробігла пальцями по старому малюнку.
— Ми повинні зустрітись з Порфіріоном, царем велетнів. Він сказав, що знищить богів у самій їх основі.
— Безумовно, — сказав Хірон. — Більша частина Великого Пророцтва Рейчел залишається для мене таємницею, але одне зрозуміло. Ви троє — Джейсон, Пайпер і Лео — одні з семи напівбогів, які повинні взятися за це завдання. Ви мусите зустрітись з велетнями на їх батьківщині, де вони мають найбільшу силу. Ви повинні зупинити їх, перш ніж вони встигнуть цілковито пробудити Гею, перш ніж знищать гору Олімп.
— Е-е... — Нісса смикнулась. — Ви Мангеттен маєте на увазі, так?