— А якщо я зазнаю невдачі? — запитав він.
— Велика перемога вимагає великого ризику, — визнала вона. — Зазнаєш поразки — і почнеться кровопролиття, подібного до якого світ ще не бачив. Напівбоги знищать одне одного. Велетні спустошать Олімп. Прокинеться Гея, і земля стряхне все, що ми збудували за віки. Це стане кінцем для нас усіх.
— Чудово. Просто чудово.
Хтось постукав у двері.
Гера знову натягнула каптур. А потім протягнула Джейсону схований у піхви гладіус.
— Візьми це на заміну зброї, яку втратив. Ми ще поговоримо. Подобається тобі це чи ні, але я твій поручитель, твій зв’язок з Олімпом. Ми потрібні одне одному.
Двері скрипнули, і богиня розчинилась у повітрі — ввійшла Пайпер.
— Аннабет і Рейчел тут, — промовила вона. — Хірон зібрав нараду.
LVI ДЖЕЙСОН
Нарада виявилася зовсім не такою, якою її уявляв Джейсон. Почати можна хоча б з того, що вона відбувалась за столом для пінг-понгу в кімнаті дозвілля Великого Будинку, а ще один із сатирів подавав начос та содову. Хтось приніс голову леопарда Сеймура з вітальні і повісив її на стіну. Час від часу якийсь староста жбурляв йому сосиску.
Джейсон огледів кімнату і намагався пригадати імена. На щастя, Лео і Пайпер сиділи поряд з ним — це були їхні перші збори в ролі старост. Клариса, ватажок будиночка Ареса, закинула ноги на стіл, але це начебто нікого не переймало. Кловіс із будиночка Гіпноса хропів у кутку, а Бутч з будиночка Іриди з’ясовував, скільки олівців вміститься у ніздрі Кловіса. Тревіс Стоул з будиночка Гермеса тримав запальничку під м’ячиком для пінг-понгу, щоб подивитися, чи він загориться, а Вілл Соліс з будиночка Аполлона з відсутнім поглядом то розгортав, то згортав бинтову пов’язку на зап’ястку. Староста з будиночка Гекати, здається, Лу Елен, грався з Мірандою Гардінер у «Я вкрав твій ніс», тільки от він насправді від’єднав ніс Міранди чаклунством, і та намагалась повернути собі вкрадене.
Джейсон сподівався, що Талія з’явиться — усе ж таки вона обіцяла, — але її ніде не було видно. Хірон сказав йому не перейматись через це. Талія часто затримувалася через битви з чудовиськами або через завдання Артеміди, але мусила незабаром прибути. І все ж Джейсон хвилювався.
Оракул Рейчел Дер сиділа поряд з Хіроном на чолі столу. Вона була вдягнена у шкільну форму академії «Клеріон», що здавалось дещо дивним, і посміхалась Джейсону.
Аннабет не здавалась розслабленою. Зверх табірного одягу на ній були обладунки. На боці висів кинджал, а волосся було стягнене у хвіст. Щойно Джейсон увійшов, вона впилась у нього сповненим надії поглядом, наче намагалась витягти з нього відомості однією силою думки.
— Почнемо нараду, — сказав Хірон. — Лу Елен, віддай, будь ласка, Міранді ніс. Тревіс, не міг би ти згасити палаючий м’ячик? І, Бутч, гадаю, двадцять олівців — це забагато для будь-яких людських ніздрів. Дякую. А тепер, як бачите, Джейсон, Пайпер і Лео успішно повернулись... більш-менш успішно. Деякі з вас чули частини розповіді, однак нехай вас ознайомлять докладніше.
Усі подивились на Джейсона. Він прокашлявся і почав розповідати. Час від часу втручались Лео і Пайпер та додавали подробиці, про які він забув.
Він розповідав лише кілька хвилин, але під стількома поглядами йому здавалось, що минуло набагато більше часу. Тиша давила на нього, і якщо стільки гіперактивних напівбогів були здатні нерухомо сидіти і слухати стільки часу, розповідь, певно, здавалась дуже шаленою. Він закінчив візитом Гери, що відбувся точнісінько перед зборами.
— Отже, Гера була тут, — промовила Аннабет. — І говорила з тобою.
Джейсон кивнув.
— Слухай, я не кажу, що довіряю їй...
— Це розумно, — сказала Аннабет.
— ...але вона не видумала ту, другу групу напівбогів. Я один з них.
— Римляни. — Клариса жбурнула Сеймуру сосиску. — Ти очікуєш, що ми повіримо в те, що десь існує ще один табір з напівбогами, які є послідовниками римських богів? А ми ніколи навіть не чули про них.
Пайпер нахилилась уперед.
— Боги тримали дві групи окремо, тому що щоразу, коли ті зустрічались, то намагались убити одне одного.
— Це я можу зрозуміти, — сказала Клариса. — І все ж як ми ніколи не перетиналися на завданнях?
— О, перетиналися, — сумно промовив Хірон. — Багато разів. Це завжди трагедія, і боги завжди докладають усіх зусиль, щоб начисто стерти спогади причетних. Ворожнеча продовжується аж з часів Троянської війни, Кларисо. Греки вторглись у Трою і спалили її вщент. Троянський герой Еней утік і зрештою дістався Італії, де заснував рід, який одного дня став Римом Римляни ставали дедалі могутнішими, вклоняючись тим самим богам, але з іншими іменами і трохи іншими характерами.