Джейсон зрадів, що не торкнувся гілки.
— Але... мого випадку це не стосується?
— Ні, — погодився Кловіс. — Твою пам’ять не стирали, і спогади не сховані. Їх поцупили.
Тріскотів вогонь. Краплі води з Лети дзвякнули об олов’яну миску на камінній дошці. Один з інших мешканців будиночка Гіпноса пробурмотів щось уві сні — щось про качку.
— Поцупили? — запитав Джейсон. — Як?
— Бог, — відповів Кловіс. — Тільки в бога може бути подібна сила.
— Про це ми знаємо, — сказав Джейсон. — Це була Юнона. Але як вона це зробила і навіщо?
Кловіс почухав шию.
— Юнона?
— Він мав на увазі Геру, — відповіла Аннабет. — Незрозуміло, чому Джейсону подобаються римські імена.
— Гм, — сказав Кловіс.
— Що? — вигукнув Джейсон. — Це щось означає?
— Гм, — знову сказав Кловіс, і цього разу Джейсон зрозумів, що той хропить.
— Кловісе! — заволав він.
— Що? Що? — Кловіс закліпав очима. — Ми говорили про подушки, га? Ні, про богів. Я пам’ятаю. Грецькі та римські. Авжеж, можливо, це важливо.
— Але ж це ті самі боги, — сказала Аннабет. — Тільки різні імена.
— Не зовсім, — відповів Кловіс.
Джейсон нахилився вперед, від сну не залишилося й сліду.
— Тобто не зовсім?
— Ну... — Кловіс позіхнув. — Деякі боги виключно римські. Наприклад, Янус або Помона. Проте навіть головні грецькі боги... коли вони рушили до Риму, змінилися не тільки їхні імена. Змінився їхній зовнішній вигляд. Змінилися символи. Навіть у їхніх характерах були відмінності.
— Але... — Аннабет затнулась. — Гаразд, можливо, люди й бачили їх по-різному протягом різних століть. Але це не змінює того, ким вони є.
— Авжеж змінює. — Кловіс почав куняти, і Джейсону довелося клацнути пальцями під носом хлопця.
— Біжу, матусю! — заверещав Кловіс. — Тобто... Звісно, я не сплю. Отже... е-е... характери. Боги змінюються, щоб віддзеркалювати домінуючу культуру. Ти мала б про це знати, Аннабет! От подумай, у наші часи Зевс надає перевагу англійським костюмам, реаліті-шоу і тому китайському ресторану на 28-й вулиці, так? Те ж саме було за римських часів, а римськими боги були майже так само довго, як і грецькими. То була величезна імперія, що існувала протягом століть. Тому римська сторона богів становить значну частину їх характеру.
— Аогічно, — сказав Джейсон.
Аннабет спантеличено потрясла головою.
— Але звідки ти все це знаєш, Кловісе?
— О, я багато часу проводжу у снах. Весь час бачу там богів — тільки те й роблять, що змінюють форми. Сни нестійкі, самі розумієте. Ти можеш бути в різних місцях одночасно, і дійсність завжди змінюється. Схоже на те, що ти бог. От як нещодавно мені наснилося, що дивлюся концерт Майкла Джексона, а потім я опинився на сцені разом із ним, і ми співали дуетом, а я не міг пригадати слова пісні «Ця дівчина моя». Ох, чуваки, було так ніяково, я...
— Кловісе, — перервала Аннабет. — Повернемося до Риму?
— Точно, до Риму, — сказав Кловіс. — Отже, ми називаємо богів їхніми грецькими іменами тому, що це їх первісна форма. Але неправильно говорити, що їхні римські прояви — це те саме. У Римі вони стали більш войовничими. Вони більше не панькалися зі смертними. Були жорстокішими, сильнішими — боги імперії.
— Наче темний бік богів? — запитала Аннабет.
— Не зовсім, — відповів Кловіс. — Вони заохочували порядок, честь, силу...
— Тобто непогані речі, — утрутився Джейсон. Чомусь він відчував потребу заступитися за римських богів, хоч і гадки не мав, чому це мало для нього якесь значення. — Тобто порядок — це важливо, чи не так? Це завдяки йому Рим так довго протримався.
Кловіс зацікавлено подивився на нього.
— Правда. Але римські боги були не дуже дружніми. Наприклад, мій батько, Гіпнос... він мало що робив за грецьких часів — тільки спав. За римських часів його називали Сомнусом. І йому подобалось убивати людей, які не були пильними на роботі. Варто закуняти в недоречний час... БУМ — і вони більше не прокидалися. Він убив рульового Енея, коли той відпливав із Трої.
— Хлопець хоч куди, — промовила Аннабет. — Але я все одно не розумію, як це пов’язано з Джейсоном.
— Так само, як і я, — сказав Кловіс. — Проте якщо Гера забрала твою пам’ять, тільки вона може її віддати. І коли б мені треба було зустрітися з царицею богів, я би сподівався, що це буде Гера, а не Юнона. Тепер я можу повернутися до сну?
Аннабет втупила очі в гілку над каміном, з якої крапала в миску вода з Лети. Вона виглядала такою збентеженою, що Джейсон подумав: чи не обмірковує вона можливість напитися й забути всі біди. Тоді вона підвелась і жбурнула в Кловіса подушкою.