— Ти проспала її, — відповіла Рейчел. — Час вогнища. Ходімо дізнаємося, хто ти.
X ПАЙПЕР
Сама тільки думка про табірне вогнище жахала Пайпер до смерті. Через неї вона пригадувала те величезне пурпурове багаття зі сну і батька, прив’язаного до стовпа.
Те, що чекало її натомість, виявилося не менш жахливим — гуртові співи. Сходи амфітеатру були вбудовані в бік пагорба. Навпроти була кам’яна чаша для вогнища. П’ятдесят-шістдесят напівбогів сиділи, поділені на групи під різними прапорами.
Пайпер помітила Джейсона з Аннабет у перших рядах. Лео сидів поблизу з групою дебелих таборян під сталево-сірим прапором, на якому палав молот. Близько до вогнища півдюжини таборян з гітарами й дивними старомодними арфами (лірами?), підтанцьовуючи, співали про обладунки та якихось бабусь, споряджених на війну. Усі їм підспівували, зображували жестами обладунки й клеїли дурня. Цілком можливо, що це видовище було найдивнішим з того, що Пайпер коли-небудь бачила. Такі пісні було б украй ніяково співати при денному світлі, але в темряві і разом з усіма це здавалося навіть весело, хоч і трохи дурнувато. Що веселішим ставав настрій, то вище здіймалося полум’я, змінювалося з червоного на помаранчеве, з помаранчевого на золотисте.
Урешті пісня скінчилася, зірвавши численні гучні овації. Риссю прискакав чоловік верхи. Принаймні так здавалось у мінливому світлі. А потім Пайпер зрозуміла, що це кентавр: знизу білий жеребець, а зверху — чоловік середнього віку з кучерявим волоссям і охайною борідкою. Він підняв угору спис із насадженими на нього підрум’яненими шматочками маршмелоу.
— Чудово! А зараз хочу привітати новоприбулих! Я — Хірон, заступник директора Табору напівкровок, і я радий, що ви прибули сюди живими і майже неушкодженими. Обіцяю, за мить ми візьмемося за їжу, але спочатку...
— Як щодо захоплення прапора? — заволав хтось. Незадоволений гомін прокотився поміж дітей у обладунках, які сиділи під прапором з емблемою у вигляді кнурячої голови.
— Так, — сказав кентавр. — Я знаю, що будиночку Ареса кортить повернутися в ліс до регулярних ігор.
— І натовкти комусь пику! — вигукнув один з них.
— Однак, — продовжив Хірон, — доки дракона не приборкають, це неможливо. Дев’ятий Будиночок, можете щось повідомити з цього приводу?
Він повернувся до кремезних хлоп’ят. Лео підморгнув Пайпер і вистрелив у неї вказівним пальцем. Поряд з ним зніяковіло підвелась якась дівчина. Вона носила майже таку саму армійську куртку, як у Лео, а волосся її було прибране під червоною банданою.
— Ми над цим працюємо.
Знову гомін.
— Як, Ніссо? — вимогливо запитав хтось із будиночка Ареса.
— Дуже старанно, — відповіла дівчина.
Нісса сіла під таку кількість невдоволених криків, що через це вогонь хаотично запалахкотів. Хірон постукав копитом об чашу з вогнищем: «Дзень-дзень-дзень!». І таборяни змовкли.
— Ми мусимо бути терплячими, — сказав Хірон. — А доти у нас є більш нагальні питання для обговорення.
— Персі? — запитав хтось. Вогонь ще більше ослабнув, але Пайпер і без нього відчула загальне занепокоєння.
Хірон жестом звернувся до Аннабет. Вона глибоко вдихнула й підвелася.
— Я не знайшла Персі, — оголосила вона. Її голос ледь затремтів, коли вона промовила його ім’я. — Його не було біля Великого каньйону, як я очікувала. Але ми не збираємось сидіти клавши руки. У нас скрізь є загони. Іровер, Тайсон, Ніко, мисливиці Артеміди — усі рушили на пошуки. Ми його знайдемо. Хірон мав на увазі дещо інше. Нове завдання.
— Це Велике Пророцтво, чи не так? — вигукнула якась дівчина.
Усі обернулися. Голос лунав з групи на задніх рядах, що сиділа під рожевим прапором з емблемою у вигляді голуба. Діти там балакали одне з одним і не звертали ні на кого уваги, доки не підвівся їх ватажок — Дрю.
Усі виглядали здивованими. Вочевидь, вона не так часто зверталася до натовпу.
— Дрю? — запитала Аннабет. — Що ти маєш на увазі?
— Та ну, ви знущаєтеся, — Дрю розвела руками, наче істина була очевидною. — Олімп зачинено. Персі зник. Гера насилає тобі видіння, і ти повертаєшся з трьома новенькими напівбогами в один день. Іншими словами, відбувається щось дивне. Здійснюється Велике Пророцтво, еге?
— Про що вона? Що за Велике Пророцтво? — Пайпер звернулася до Рейчел. А за мить усвідомила, що всі навколо також дивляться на Рейчел.
— Ну? — крикнула згори Дрю. — Ти ж оракул. Здійснюється воно чи ні?
У світлі полум’я очі Рейчел виглядали моторошно. Пайпер злякалася, що та здерев’яніє і знову перетвориться на навіжену павичеву богиню, але дівчина спокійно зробила крок уперед і звернулася до натовпу.