«Блискавки дитя, бійся землі.
Велетня помста є початком семи.
Горно і голуб зламають кайдани
І вивільнять гнів, що смертю стане».
На останньому слові Рейчел повалилася, але помічники це передбачили і підхопили її. А потім вони понесли її геть від вогнища і поклали відпочивати в куточку.
— Це нормально? — випалила Пайпер. І раптом усвідомила, що порушила тишу, і тепер усі дивилися на неї. — Ну... вона частенько плюється зеленим димом?
— О боги, ти така неотесана! — ошкірилась Дрю. — З неї щойно виплило пророцтво! Джейсонове пророцтво про порятунок Гери! Чому б тобі просто не...
— Дрю, — гаркнула Аннабет. — Пайпер поставила слушне запитання. У цьому пророцтві, безсумнівно, є щось дивне. Якщо знищення кайданів Гери вивільнить ЇЇ гнів і заподіє безліч смертей... навіщо нам її звільняти? Це може бути пасткою, або... або, можливо, Гера накинеться на своїх рятівників. Вона ніколи не симпатизувала героям.
Джейсон заговорив:
— Я начебто не маю вибору. Гера забрала мої спогади. Я хочу їх повернути. До того ж ми не можемо просто відмовитися допомагати цариці небес, коли вона потрапила в біду.
Підвелась дівчина з будиночка Гефеста — Нісса, та, яка була в червоній бандані.
— Можливо. Але тобі слід прислухатися до Аннабет. Гера буває мстивою. Вона жбурнула з гори власного сина, нашого батька, тільки тому, що він був негарним.
— Дуже негарним, — фиркнув хтось від Афродіти.
— Стули пельку! — огризнулася Нісса. — У будь- якому разі ми ще маємо подумати, чому слід боятися землі? І що це за помста велетня? З чим таким ми тут маємо справу, настільки могутнім, що воно було здатне викрасти царицю небес?
Ніхто не відповів, але Пайпер помітила, як Аннабет і Хірон безмовно обмінялися думками. Пайпер уявила це так:
Аннабет: «Помста велетня... ні, не може бути».
Хірон: «Не згадуй про це тут. Не треба їх лякати».
Аннабет: «Та ви знущаєтеся! Як нам може так не щастити».
Хірон: «Пізніше, дитино! Якщо розповіси їм усе, вони будуть занадто нажахані, щоб почати діяти».
Було божевіллям уважати, що вона так добре може читати вирази їх облич — вони ледве були знайомі, і Пайпер це розуміла. І все ж вона була переконана, що зрозуміла їх, і це лякало дуже сильно.
Аннабет глибоко вдихнула.
— Це завдання Джейсона, — виголосила вона, — отже, йому й вирішувати. Очевидно, що він — дитина блискавки. За звичаєм він може обрати будь-яких двох супутників.
Хтось із будиночка Гермеса крикнув:
— Нехай бере тебе, Аннабет! У тебе найбільший досвід.
— Ні, Тревісе, — відповіла Аннабет. — По-перше, я не хочу допомагати Гері. Щоразу, коли я намагалася це зробити, вона ошукувала мене, або це якось потім відгукувалося. До біса це. Нізащо. А по-друге, я збираюсь на світанку вирушити на пошуки Персі.
— Усе це пов’язано, — сказала Пайпер, не уявляючи, звідки в неї така хоробрість. — Ти ж це розумієш, чи не так? Ця справа і зникнення твого хлопця — усе це пов’язано.
— Як? — утрутилася Дрю. — Коли ти така розумна, то скажи як?
Пайпер спробувала сформулювати відповідь, але марно.
Аннабет її врятувала.
— Можливо, ти маєш рацію, Пайпер! Але якщо це пов’язано, я з’ясую все з іншого кінця — шукаючи Персі. Як я вже казала, я не збираюсь рятувати Геру, навіть якщо її зникнення спричинить бійку між рештою олімпійців. До того ж є ще одна причина, чому я не можу піти. У пророцтві сказано протилежне.
— Воно каже, кого я оберу, — погодився Джейсон. — Горно і голуб зруйнують кайдани. Горно — це символ Вул... Гефеста.
У Нісси, яка стояла під прапором Дев’ятого Будиночка, опустилися плечі, наче їй в руки сунули тяжке ковадло.
— Якщо тобі потрібно боятися землі, — сказала вона, — не слід подорожувати суходолом. Знадобиться повітряний транспорт.
Пайпер хотіла крикнути, що Джейсон може літати. Але потім передумала. Це йому вирішувати, що можна розповідати, а він не поспішав розголошувати подробиці. Мабуть, вирішив, що достатньо налякав усіх, як для одного вечора.
— Летюча колісниця зламана, — продовжила Нісса, — а щодо пегасів, то вони залучені до пошуків Персі. Але, можливо, будиночок Гефеста зможе чимось допомогти. Поки Джейк недієздатний, я за старшу. Тож я буду добровольцем для завдання.