У її голосі не було запалу.
І тоді підвівся Лео. Він поводився так тихо, що Пайпер майже забула про його існування. А це було зовсім несхоже на Лео.
— Це про мене, — сказав він.
Його сусіди по будиночку заметушилися. Декілька спробували всадити його назад, але він встояв.
— Та кажу вам, це про мене. Я впевнений. І в мене є план щодо труднощів із пересуванням. Дайте мені спробувати. Я можу все виправити!
Якусь мить Джейсон розглядав Лео. Пайпер була впевнена, що він йому відмовить. Але він усміхнувся.
— Ми разом із самого початку, Лео. Певно, буде слушно, якщо підеш саме ти. Знайди нам крила, і ти в ділі.
— Отож бо! — переможно здвигнув ліктем Лео.
— Це небезпечно, — попередила його Нісса. — Нестатки, чудовиська, жахливі страждання. Можливо, що ніхто з вас не повернеться живим.
— О! — раптом Лео припинив здаватися таким захопленим. Але потім він пригадав, що всі дивляться. — Тобто... О, круто! Страждання? Я обожнюю страждання! Зробімо це!
Аннабет кивнула.
— Тепер, Джейсоне, тобі потрібно обрати третього учасника завдання. Голуб...
— Ох, залюбки! — Дрю вже була на ногах і осліплювала Джейсона усмішкою. — Голуб — це Афродіта. Це кожний знає. Я цілковито твоя.
Пайпер стиснула кулаки. Вона зробила крок уперед.
— У жодному разі.
Дрю закотила очі.
— Ох, благаю тебе, смітнице, відчепися!
— Видіння від Гери було в мене. Не у тебе. Це повинна зробити я.
— У кого завгодно може бути видіння, — сказала Дрю. — Ти всього лише опинилась у слушному місці в слушний час.
Вона повернулася до Джейсона.
— Слухай, бійки, я певна, дуже важливі. Ну і люди, які майструють усіляке... — вона подивилася на Лео з презирством. — Ну, гадаю, хтось таки має забруднити руки. Але тобі потрібна на своєму боці привабливість. Я можу бути дуже переконливою. І стану тобі у великій пригоді.
Таборяни почали шепотіти про те, що Дрю і справді була досить переконливою. Пайпер уже бачила, як Дрю їх переконала. Навіть Хірон почісував бороду, наче раптом побачив сенс в участі Дрю.
— Ну... — сказала Аннабет. — За формулюванням пророцтва...
— Ні! — звук власного голосу здався Пайпер дивним. — Я мушу піти.
І тоді сталося дещо неймовірне. Усі почали кивати, бурмотіти, що Пайпер, певно, теж має рацію. Дрю з недовірою огледілася. Кивали навіть деякі таборяни з її будиночка.
— Отямтеся! — гаркнула Дрю на натовп. — На що взагалі здатна Пайпер?
Пайпер хотіла було відповісти, але її впевненість уже починала слабшати. Що вона може запропонувати? Вона не з тих, хто б’ється, чи складає плани, чи все ремонтує. У неї не було жодних здібностей. Вона тільки й уміла, що потрапляти в неприємності та час від часу переконувати людей робити всілякі дурниці.
До того ж вона була брехлом. Їй потрібно було піти на завдання з причин, що різнилися від Джейсонових. І якщо вона таки піде, то все закінчиться її зрадою всіх тут присутніх. Пайпер чула той голос зі сну: «Виконаєш наш наказ — і зможеш піти живою». Як можна було обирати між допомогою Джейсону і допомогою батькові?
— Що ж, — вдоволено промовила Дрю. — Гадаю, ми із цим розібралися.
Раптом усі разом охнули. Вони витріщилися на Пайпер, наче та щойно вибухнула. Що вона вже знову накоїла? І тоді дівчина усвідомила, що її оточує червонувате світло.
— Що таке? — випалила Пайпер.
Вона подивилась угору, але там не було жодного палаючого символу, як над Лео. Тоді подивилась униз і скрикнула.
Її одяг... у що, дідько, вона була вдягнена? Пайпер ненавиділа сукні. У неї їх і не було. Але зараз на ній була чарівна біла сукня без рукавів, що опускалася до щиколоток і мала такий глибокий виріз на грудях, що Пайпер було ніяково. Передпліччя охоплювали витончені золоті браслети, на грудях сяяло філігранне намисто з бурштину, коралів і золотих квітів, а волосся...
— О, боже, — вимовила вона. — Що трапилося?
Приголомшена Аннабет вказала на кинджал Пайпер, що тепер, змащений і блискучий, висів збоку на золотому ланцюжку. Пайпер не хотілося його оголювати. Вона боялась того, що побачить. І все ж цікавість перемогла. Вона вийняла Катоптріс і подивилася на власне віддзеркалення на гладкому металевому клинку. Її волосся було бездоганним: пишне, довге й шоколадно-каштанове, із заплетеними золотистими стрічками з одного боку, воно спадало через плече. На ній навіть був макіяж, кращий за всі, що Пайпер коли-небудь змогла би зробити сама, — невловимі мазки, що зробили губи вишнево-червоними і проявили все розмаїття кольорів у її очах.