— Можливо, тому, — сказала Аннабет, — що більшість напівбогів ніколи б не впоралися самотужки. А дитина Зевса... тобто небезпечніше й бути не може. Можливість того, що ти доживеш до п’ятнадцятирічного віку, не знайшовши Табору напівкровок, була мізерною. І все ж, як я вже казала, таке дійсно трапляється. Талія втекла з дому, коли була маленькою. Вона роками виживала самотужки. Деякий час навіть дбала про мене. Тож, мабуть, ти теж одинак.
Джейсон випростав свою руку.
— А ці позначки?
Аннабет глянула на татуювання. Вони, вочевидь, її бентежили.
— Ну, орел — це символ Зевса, у цьому є сенс. Дванадцять рядків — можливо, вони означають роки, якщо ти робив позначки з того часу, як тобі виповнилося три роки. SPQR — це гасло давньої Римської імперії: «Senatus Populusque Romanus», або «Сенат та люди Риму». Хоча навіщо ти випалив це на власній руці, я гадки не маю. Хіба що в тебе був украй суворий учитель латини...
Джейсон був майже впевнений, що причина інша. До того ж не здавалося можливим, щоб він був одинаком усе своє життя. Але що тоді? Аннабет досить чітко дала зрозуміти, що Табір напівкровок для напівбогів — єдине безпечне місце у світі.
— У мене, е... був химерний сон минулої ночі, — сказав він. Здавалося дещо безглуздим розповідати такі речі, однак Аннабет не виглядала здивованою.
— Мало не весь час це трапляється з напівбогами, — відповіла вона. — Що ти побачив?
Він розповів їй про вовків, зруйнований будинок та два кам’яних шпилі. Поки він говорив, Аннабет почала походжати, виглядаючи дедалі більш схвильованою.
— І ти не пам’ятаєш, де розташовується той будинок? — запитала вона.
Джейсон похитав головою.
— Але я впевнений, що бував там.
— Секвойї, — вона замислилась. — Можливо, Північна Каліфорнія. А вовчиця... я вивчала богинь, духів і чудовиськ усе своє життя. Ніколи не чула про Лупу.
— Вона сказала, що ворог — «вона». Я подумав, що це Гера, проте...
— Я б не стала довіряти Гері, але вважаю, що ворог не вона. А та річ, що зростає із землі... — Аннабет спохмурніла. — Ти мусиш зупинити її.
— Ти знаєш, що це таке, еге ж? — запитав він. — Або принаймні маєш здогадку. Я бачив твій вираз обличчя вчора ввечері біля вогнища. Ти дивилась на Хірона так, наче щось зрозуміла, але не хотіла нас лякати.
Аннабет завагалась.
— Джейсоне, з пророцтвами така річ... що більше ти знаєш, то більше намагаєшся їх змінити, а це може бути згубним. Хірон уважає, що краще віднайти свій власний шлях, з’ясувати все самотужки, коли прийде час. Якби він розповів мені все до мого першого завдання з Персі... мушу визнати, що не певна, чи змогла б піти на це. Для твого завдання це навіть більш важливо.
— Усе настільки кепсько?
— Ні, якщо впораєшся. Принаймні я сподіваюся, що ні.
— Але ж я не знаю навіть з чого почати. Куди мені вирушати?
— Слідуй за чудовиськами, — припустила Аннабет:
Джейсон замислився. Грозовий дух, що напав на нього у Великому каньйоні, сказав, що його викликає покровителька. Якщо Джейсон відстежить грозових духів, то матиме змогу знайти того, хто ними керує. А це, можливо, виведе на Герину в’язницю.
— Добре, — сказав він. — Як мені знайти грозових духів?
— Я б, швидше за все, запитала у бога вітру, — відповіла Аннабет. — Еол — господар усіх вітрів, але він трохи... непередбачуваний. Ніхто не може його відшукати, хіба що він сам хоче, щоб його знайшли. Гадаю, слід пошукати щастя в одного з чотирьох сезонних вітрів, які працюють на Еола. Найближчий з них, він найчастіше має справу з героями, — це Борей, Північний Вітер.
— То якщо я пошукаю його в гугл-картах...
— Та його не так вже й важко знайти, — заспокоїла Аннабет. — Він оселився у Північній Америці, як і решта богів. І, звісно, обрав найстаріше північне поселення, щонайдалі на північ.
— Мен? — припустив Джейсон.
— Далі.
Джейсон спробував уявити малу. Що було далі за Мен? Найстаріше північне поселення...
— Канада, — вирішив він. — Квебек.
Аннабет посміхнулась.
— Сподіваюся, ти говориш французькою.
Джейсон аж відчув спалах збудження. Квебек — тепер він принаймні мав ціль. Відшукати Північного Вітра, відстежити грозових духів, з’ясувати, на кого вони працюють і де розташовується зруйнований будинок. Звільнити Геру. Усе протягом чотирьох днів. Чудово.
— Дякую, Аннабет!
Він подивився на світлини, які не випускав з рук увесь цей час.
— То, гм... кажеш, небезпечно бути дитиною Зевса? Що трапилось із Талією?
— О, з нею все добре, — відповіла Аннабет. — Вона стала мисливицею Артеміди — однією зі служниць богині. Вони мандрують країною і вбивають чудовиськ. Ми нечасто бачимо їх у таборі.