Найжахливіша афіша всіх часів. Пайпер з татом довго над нею сміялися, коли вперше побачили. А потім ця стрічка зібрала до біса багато грошей. Афіша була всюди. Вона переслідувала Пайпер у школі, на вулиці і в інтернеті. Вона стала «тією самою» афішею: найбільш ніяковою річчю в її житті. Авжеж, на ній був зображений її батько.
Пайпер відвернулася, щоб ніхто не подумав, що вона витріщається на афішу. Можливо, коли всі підуть снідати, вона розірве її, і ніхто нічого не помітить.
Дівчина спробувала зайняти себе, та в неї не було одягу, щоб його складати. Вона поправила ліжко й помітила, що зверху лежала та ковдра, яку Джейсон накинув їй на плечі минулого вечора. Вона взяла її та піднесла до обличчя. На жаль, від неї пахло димом, а не Джейсоном. Він був єдиним, хто поводився з нею щиро після визнання. Так, наче його цікавили її відчуття, а не тільки дурнуватий новий одяг. Лишенько, як їй кортіло його поцілувати, але він так знітився в її присутності, майже перелякався. Та хіба вона могла його звинувачувати? Вона тоді світилася рожевим кольором.
— Перепрошую, — почувся голос біля її ніг. Хлопець-прибиральник, Мітчел, повзав на всіх чотирьох, підбираючи обгортки від шоколадок та пожмакані записки з-під ліжок. Вочевидь, діти з будиночка Афродіти не були такими вже й стовідсотковими фанатиками чистоти.
Вона забралася з його шляху.
— Що ти накоїв, що так розлютив Дрю?
Він зиркнув на двері до ванної кімнати, щоб переконатися, що вони досі зачинені.
— Минулого вечора, після того, як тебе визнали, я сказав, що з тобою, може, не так усе й погано.
Не те щоб це був комплімент, однак Пайпер була приголомшена. Хлопчина з будиночка Афродіти дійсно став на її бік?
— Дякую, — промовила вона.
Мітчел знизав плечима.
— Авжеж, на здоров’ячко. Бач, до чого це призвело. Проте, як би там не було, ласкаво просимо до Десятого Будиночка.
Дівчина з білявими косами й брекетами підбігла до Пайпер з гіркою одягу в руках. Вона скрадливо озиралась на всі боки, наче несла радіоактивні речовини.
— Я тобі дещо принесла, — прошепотіла вона.
— Пайпер, познайомся із Лейсі, — мовив Мітчел, який продовжував повзати по підлозі.
— Привіт, — захекано промовила Лейсі. — Ти можеш перевдягтися. Благословення тобі не перешкодить. А це, як бачиш, рюкзак, пайки, амброзія і нектар для надзвичайних обставин, пара джинсів, декілька змінних футболок і тепла куртка. У чоботах, може, буде не дуже комфортно. Але... ну... ми склалися всі потроху. Щасти на завданні!
Лейсі кинула речі на постіль і хотіла піти геть, та Пайпер схопила її за руку.
— Стривай. Дай хоч подякувати! Чому ти квапишся? Лейсі виглядала так, наче от-от вибухне від переляку.
— Ох, ну...
— Дрю може дізнатися, — пояснив Мітчел.
— Я буду змушена носити ганебні черевики! — Лейсі аж глитнула.
— Що-що? — запитала Пайпер.
Одночасно Лейсі та Мітчел вказали на чорну полицю, що, наче вівтар, висіла в куті кімнати. На ній лежала пара страшненьких ортопедичних медсестринських черевиків, яскраво білих із товстою підошвою.
— Одного разу мені довелося носити їх тиждень, — заскиглила Лейсі. — Вони ні до чого не пасують!
— А існують і гірші покарання, — застеріг Мітчел. — Бач, Дрю здатна заговорювати людей. Не в багатьох дітей Афродіти є така сила, однак якщо вона добре постарається, то може змусити тебе робити щось неприємне. Окрім тебе, Пайпер, я вже тривалий час не бачив нікого, хто зміг би проти неї встояти.
— Заговорювати... — Пайпер пригадала минулий вечір, як натовп біля вогнища схилявся то до неї, то до Дрю. — Тобто словами вмовити когось зробити щось. Або... дати тобі щось. Наприклад, авто?
— Ох, не підкидуй Дрю ідей! — охнула Лейсі.
— Проте так, — сказав Мітчел. — Вона таке може.
— То от чому вона староста? — промовила Пайпер. — Вона всіх вас переконала?
Мітчел дістав огидний кусень жуйки з-під ліжка Пайпер.
— Ні, вона успадкувала посаду після того, як Сілена Боргард загинула на війні. Дрю була другою за віком. Найстарший таборянин автоматично отримує посаду, хіба що хтось прожив тут більше років чи виконав більше завдань і хоче кинути виклик. У такому випадку — двобій, але такого майже ніколи не трапляється. У всякому разі ми застрягли з Дрю в ролі ватажка з серпня. Вона вирішила зробити деякі, гм, зміни в житті будиночка.
— Атож, вирішила! — Зненацька з’явилася Дрю і схилилася над ліжком. Лейсі пискнула, наче морська свинка, і спробувала втекти, але Дрю спинила її, ухопивши за руку. Вона зиркнула вниз на Мітчела.