— Ти, здається, пропустив сміття, дорогенький! Зробив би ти краще ще один обхід.
Пайпер глянула на ванну кімнату й побачила, що Дрю розкидала по підлозі все, що було в сміттєвому кошику, — дещо навіть огидне.
Мітчел підвівся на ноги. Він зміряв Дрю таким поглядом, наче збирався її гепнути (Пайпер би заплатила гроші, щоб на це подивитись), однак зрештою буркнув:
— Добре.
Дрю посміхнулася.
— Бачиш, Пайпер, сонечко, у нас тут чудовий будиночок. Чудова родина! Хоча щодо Сілени Боргард... ти могла б повчитися її прикладу. Вона таємно передавала інформацію Кроносу під час Битви Титанів, допомагаючи ворогу.
Дрю посміхнулася, уся така мила й невинна, зі своїм блискучо-рожевим макіяжем, об’ємним волоссям та духмяністю мускатного горіха. Вона виглядала, як будь- яка популярна дівчина підліткового віку будь-якої середньої школи. Очі були холодними, наче сталь. Пайпер здавалося, що Дрю дивиться їй просто в душу, витягуючи назовні всі таємниці.
«Допомагаючи ворогу».
— Ох, про це не говорять у жодному з решти будиночків, — повідомила Дрю. — Поводяться так, наче Сілена Боргард була героїнею.
— Вона поклала своє життя, щоб усе виправити, — буркнув Мітчел. — Вона була героїнею.
— Гм... — мовила Дрю. — Ще один день прибирання, Мітчеле! І все ж, що б там не було, Сілена забула, для чого потрібен цей будиночок. Ми утворюємо гарненькі пари в таборі. А потім руйнуємо все вщент і починаємо спочатку! Це ж найліпша розвага в житті. Ми не втручаємось у жодні інші справи на кшталт війн і завдань. Я, звісно, не була на жодному завданні. Це марнування часу!
Лейсі боязко здійняла руку.
— Але ж учора ввечері ти сказала, що хочеш піти на...
Дрю глянула на неї, і голос Лейсі стихнув.
— На завдання, — продовжила Дрю. — Ми, безумовно, не потребуємо того, щоб наш імідж заплямовували якісь шпигуни, чи не так, Пайпер?
Пайпер хотіла відповісти, але не могла. Не було ж жодної можливості, щоб Дрю знала про її сни чи про викрадення тата?
— Так прикро, що тебе не буде поряд, — зітхнула Дрю. — Проте, якщо ти вцілієш після свого завданнячка, не турбуйся, я знайду тобі когось у пару. Можливо, когось із цих неотесаних хлопців Гефеста. Або Кловіса? Він досить відразливий. — Дрю поглянула на неї із сумішшю співчуття й огиди. — Чесно кажучи, не думала, що для Афродіти можливо мати таку потворну дитину, однак... хто був твоїм батьком? Якийсь мутант, чи...
— Трістан МакЛін, — огризнулась Пайпер.
Щойно вона це сказала, то зненавиділа себе. Вона ніколи, ніколи не використовувала карту «відомий батько». Але Дрю розгнівала її.
— Мій тато — Трістан МакЛін.
Ошелешена тиша якусь мить її тішила, однак Пайпер було соромно за себе. Усі повернулись і витріщились на «ту саму афішу», де її батько хизується м’язами на весь світ.
— О боже мій! — скрикнула половина з дівчат.
— Чарівно! — промовив якийсь хлопчина. — Чувак з мечем, який убив іншого чувака в кіно?
— Він такий привабливий, як на старого, — промовила якась дівчина, а потім зашарілася. — Тобто перепрошую. Знаю, що він твій тато. Це так дивно!
— Це дивно, атож, — погодилась Пайпер.
— А ти зможеш дістати мені автограф? — запитала інша дівчина.
Пайпер видавила усмішку. Вона не могла сказати: «Якщо мій батько вціліє...»
— Авжеж, неодмінно, — спромоглася вона.
Дівчина заверещала від захоплення, і до Пайпер поспішили інші підлітки, ставлячи безліч запитань водночас:
— Ти колись була на зйомках?
— Ти мешкаєш у маєтку?
— Ти обідаєш із кінозірками?
— Ти пройшла обряд посвячення?
Це запитання застало Пайпер зненацька.
— Обряд чого? — перепитала вона.
Дівчата та хлопці захіхікали і почали пхати одне одного, наче це була якась непристойна тема.
— Обряд посвячення для дитини Афродіти, — пояснив один з них. — Змушуєш когось закохатись у себе. А потім розбиваєш йому серце. Кидаєш його. Щойно ти це зробиш, доведеш, що гідна Афродіти.
Пайпер витріщилася на них, намагаючись зрозуміти, чи вони жартують.
— Розбити комусь серце навмисно? Це жахливо!
Усі виглядали ошелешеними.
— Чого це? — запитав один хлопець.
— О боже мій! — сказала одна дівчина. — Закладаюсь, що Афродіта розбила серце твоєму татові! Закладаюсь, що він ніколи більше нікого не кохав, еге ж? Це так романтично! Коли ти пройдеш свій обряд посвячення, ти можеш стати точнісінько такою, як матуся!
— Нізащо! — заволала Пайпер, трохи голосніше, ніж збиралась. Інші діти позадкували. — Я не збираюсь нікому розбивати серце лише через якийсь дурнуватий обряд посвячення!