— Гм, он воно що, — мовив Лео. — Але ти не знаєш, де знаходиться це місце.
— Ні, — зізнався Джейсон.
— А ще велетні, — додала Пайпер, — у пророцтві йшлося про помсту велетнів.
— Стривай-но, — сказав Лео. — Велетнів... типу більше ніж один? Чому це не може бути лише один велетень, що жадає помсти?
— Не думаю, — мовила Пайпер. — Пригадую, що в якихось там грецьких історіях ішлося про ціле військо велетнів.
— Чудово, — пробурмотів Лео. — З нашою вдачею це буде військо. Можливо, ти ще щось знаєш про цих велетнів? Хіба ти не досліджувала купу міфів для того кіно з твоїм батьком?
— Твій батько актор? — запитав Джейсон.
Лео розреготався.
— Усе забуваю про твою амнезію. Хех. Забуваю про амнезію. Ха-ха. Кумедно. Але так, її татко — Трістан МакЛін.
— Е... вибач, а де він знімався?
— Не має значення, — випалила Пайпер. — Велетні... ну, у грецькій міфології було багато велетнів. Проте якщо я думаю про тих самих, то це погані новини. Вони величезні, їх майже неможливо вбити. Вони здатні жбурляти гори і таке інше. Гадаю, вони були пов’язані з титанами. Народились із землі, коли Кронос програв війну... я маю на увазі першу Війну Титанів, тисячі років тому... і вони намагались зруйнувати Олімп. Якщо ми говоримо про тих самих велетнів...
— Хірон сказав, що це відбувається знову, — пригадав Джейсон. — Остання глава. От що він мав на увазі. Не дивно, що він не хотів, аби ми знали всі подробиці.
Лео присвиснув.
— Подивимося... Велетні, здатні жбурляти гори. Неворожі вовчиці, що з’їдять нас, якщо ми викажемо слабкість. Грозові вентилятори. Зрозуміло. Мабуть, ще не час згадувати мою лиху няньку.
— Це черговий жарт? — запитала Пайпер.
Лео розповів їм про тію Калліду, яка насправді була Герою, і про її появу в таборі. Але промовчав про свої вогняні здібності. Це залишалося делікатною темою, особливо після того, як Нісса розповіла йому, що вогняні напівбоги схильні руйнувати міста і таке інше. До того ж після цього Лео довелося б розповідати, як він спричинив смерть мами, і... Ні. До цього він ще не був готовий. Лео спромігся розповісти про ніч, коли вона загинула, але не згадав про вогонь, а просто сказав, що цех вибухнув. Робити це було легше, не дивлячись у очі своїм друзям і спрямувавши погляд уперед, поки вони летіли.
А ще він розповів їм про химерну жінку в земляних одежах, що наче спала і знала майбутнє.
За розрахунками Лео вони пролетіли цілий штат Массачусетс, перш ніж його друзі щось промовили.
— Це... тривожно, — сказала Пайпер.
— Збирався підбити підсумок, — погодився Лео. — Річ у тім, що всі кажуть не довіряти Гері. Вона ненавидить напівбогів. І пророцтво каже, що ми спричинимо смерті її звільненням. Тож мене цікавить... нащо ми це робимо?
— Вона обрала нас, — мовив Джейсон, — усіх трьох. Ми перші з сімох, хто мусить зібратися для Великого Пророцтва. Це завдання — початок чогось значно більшого.
Від такої відповіді Лео аж ніяк не полегшало, однак і заперечити Джейсону він не мав чим. Він і справді відчував, що все це початок чогось значного. І тільки сподівався, що коли є ще чотири напівбоги, призначені допомагати їм, то з’являться вони якомога скоріше. Лео зовсім не прагнув заграбастати собі всі ці лякаючі, смертельно небезпечні пригоди.
— До того ж, — продовжив Джейсон, — допомогти Гері — це єдиний спосіб повернути мою пам’ять. І ці темні шпилі з мого сну... Вони начебто живилися силами Гери. Якщо, знищивши Геру, ця штука вивільнить царя велетнів.. .
— Не краща перспектива, — погодилась Пайпер. — Принаймні Гера на нашому боці... здебільшого. Утратити її — кинути богів у хаос. Вона головна з тих, хто підтримує. мир у родині. А війна з велетнями може виявитися навіть згубнішою за Війну Титанів.
Джейсон кивнув.
— Хірон також говорив про гірші сили, що заворушаться під час сонцестояння, оскільки це чудовий час для темного чаклунства, і все таке... Щось, що прокинеться цього дня, якщо Геру принесуть у жертву. І ця володарка, яка керує грозовими духами і жадає вбити всіх напівбогів...
— ...може бути тією дивакуватою сплячою пані, — закінчив Лео. — Цілковито пробуджена Брудожінка? Не хотів би я це побачити.
— Однак, хто вона така? — запитав Джейсон. — І як вона пов’язана з велетнями?
Чудові запитання, однак жодне з них не має відповідей. Друзі летіли мовчки, тоді як Лео розмірковував, чи правильно він учинив, розповівши так багато. Він ніколи нікому не говорив про ту ніч у цеху. Хоч він і не розкрив їм усієї правди, усе одно почувався дивно, наче відкрив своє серце і дістав звідти всі шестірні, що змушували його битися. Тіло його тремтіло, але не від холоду. Він сподівався, що Пайпер, яка сиділа за ним, цього не помітить.