— Отже, ви нам допоможете? — запитав царя Джейсон.
Борей нахмурився.
— Я такого не казав.
— Будь ласка, ваша величносте, — мовила Пайпер.
Очі всіх повернулись до неї. Вона, певно, була налякана до смерті, однак залишалася вродливою і впевненою — і це жодним чином не було пов’язано з благословенням Афродіти. Вона знову була схожа на себе, у пошарпаному дорожньому одязі з патлатим волоссям та без макіяжу. Проте вона ледве не випромінювала тепло в цій холодній тронній залі.
— Якщо ви скажете нам, де грозові духи, ми піймаємо їх та приведемо до Еола. Ви добре виглядатимете в очах свого господаря. А Еол, може, вибачить нам та іншим напівбогам. Можливо, ми навіть зможемо врятувати Глісона Хеджа. Усі будуть у виграші.
— Вона гарненька, — пробурмотів Зет. — Тобто має рацію.
— Батьку, не слухай її, — мовила Хіона. — Вона — дитина Афродіти. Як вона сміє заговорювати бога? Заморозь її негайно!
Борей замислився. Джейсон сунув руку в кишеню та приготувався дістати золоту монету. Якщо все піде шкереберть, він мусить діяти швидко.
Борей помітив цей рух.
— Що це на твоєму передпліччі, напівбоже?
Джейсон не помітив, що рукав його куртки задерся і відкрив край татуювання. Мимоволі він показав Борею позначки.
Богові очі розширилися. Хіона навіть зашипіла й відступила геть.
А тоді Борей зробив непередбачуване. Він зареготав так голосно, що від стелі відламалась бурулька й розбилась біля трону. Постать бога почала мерехтіти. Борода зникла. Він став вищим і стрункішим, а одяг змінився на римську тогу, обшиту пурпуром. На голові був крижаний лавровий вінок, а збоку висів гладіус — римський меч, як у Джейсона.
— Аквілон, — промовив Джейсон, хоч уявлення не мав, звідки знає римське ім’я бога.
Бог нахилив голову.
— У цій формі я тобі більш знайомий? Однак ти сказав, що прибув з Табору напівкровок?
Джейсон переступив з ноги на ногу.
— Е-е... так, ваша величносте.
— І сюди тебе послала Гера... — очі бога зими переповнювала радість. — Тепер я розумію. О, вона грає у небезпечну гру. Зухвалу і до біса небезпечну! Не дивно, що Олімп зачинений. Вони, певно, тремтять через авантюру, на яку вона наважилася.
— Джейсоне, — знервовано промовила Пайпер, — чому Борей змінив форму? Тога, вінок. Що відбувається?
— Це його римська подоба, — відповів Джейсон. — Але що відбувається... я не знаю.
Бог розсміявся.
— Авжеж, я певен, що не знаєш. За цим буде цікаво спостерігати.
— Це означає, що ви нас відпустите? — поцікавилась Пайпер.
— Люба моя, — відповів Борей, — немає жодних підстав мені вас убивати. Якщо план Гери провалиться, а я думаю, що саме так і станеться, ви роздерете одне одного на шмаття. Еолу більше ніколи не доведеться турбуватися про напівбогів.
Джейсон наче знову відчув крижані пальці Хіони на своїй шиї, але це були не вони — тільки відчуття, що Борей має рацію. Це відчуття неправильності, що турбувало Джейсона з моменту прибуття до Табору напівкровок, і слова Хірона щодо згубності його прибуття — Борей знав, що вони означають.
— Припускаю, ви не маєте наміру нічого пояснювати? — запитав Джейсон.
— Ох, навіть не сподівайся! Не мені втручатися в плани Гери. Не дивно, що вона забрала твою пам’ять. — Борей хіхікнув, вочевидь, досі веселився, уявляючи, як напівбоги рвуть одне одного на шмаття. — Бачте, я маю репутацію дружнього вітряного бога. На відміну від моїх братів, я навіть закохувався в смертних. От, наприклад, мої сини Зет та Калаїд спочатку були напівбогами...
— Що пояснює, чому вони ідіоти, — буркнула Хіона.
— Та годі тобі! — огризнувся Зет. — Тільки тому що ти одразу народилася богинею...
— Ви двоє, застигніть, — наказав Борей. Безсумнівно, це слово мало неабияку вагу в цій родині, бо брат і сестра цілковито завмерли. — Отже, як я говорив, що у мене гарна репутація, однак мало коли Бореї відіграють важливу роль у справах богів. Я сиджу тут у своєму палаці, на краю цивілізації, і так нечасто розважаюся. Ба! Навіть цей дурко Нот, Південний Вітер, їздить у весняну відпустку в Канкун. А куди їжджу я? На зимовий фестиваль з голими квебекцями, що валяються в снігу!
— Мені подобається зимовий фестиваль, — пробурмотів Зет.
— До чого я веду, — гаркнув Борей, — до того, що тепер я маю можливість опинитись у центрі. О, так, я відпущу вас на це завдання. Ви знайдете ваших грозових духів у місті вітрів, де ж іще. Чикаго...
— Батьку! — заперечила Хіона.
Борей проігнорував дочку.