— Чикаго, — промовив Джейсон.
Він подумав про те, що сказала Гера уві сні. Запекліший ворог чекає на нього тут. Якщо йому судилось померти, то від її руки.
— Однією проблемою менше, — сказав Лео. — Ми дісталися сюди живими. То як будемо шукати грозових духів?
Джейсон помітив, як щось промайнуло під ними. Спочатку він вирішив, що це маленький літак, але той був занадто маленьким, занадто темним і швидким. Штукенція полетіла в напрямку хмарочосів, звиваючись і змінюючи форму... і лише на мить перетворилася на димну фігуру коня.
— Що, коли ми полетимо он за цим, — запропонував Джейсон, — і подивимось, куди це він прямує?
XXVI ДЖЕЙСОН
Джейсон боявся, що вони загублять ціль. Вентус рухався наче... ну, власне, наче вітер.
— Швидше! — випалив він.
— Друзяко, — сказав Лео, — якщо підлечу хоч трошки ближче, він нас помітить. Бронзовий дракон це тобі не невидимий літак.
— Зменш швидкість, — крикнула Пайпер.
Грозовий дух пірнув у сплетіння міських вулиць. Фестус спробував полетіти за ним, але розмах його крил був занадто широким. Ліве крило ковзнуло по краю будівлі й відрізало кам’яну ґаргулью, перш ніж Лео підняв дракона вгору.
— Піднімися над будівлями, — запропонував Джейсон. — Вислідимо його згори.
— Може, сам бажаєш покерувати? — буркнув Лео, однак зробив, як попросив Джейсон.
За кілька хвилин Джейсон знову побачив грозового духа, що нісся крізь вулиці без певної мети, — він пролітав над пішоходами, гойдав прапори й змушував автомобілі ухилятися від аварії.
— О, чудово, — промовила Пайпер. — Їх двоє.
Вона мала рацію. Другий вентус вирвався з-за кута готелю «Ренесанс» і приєднався до першого. Вони сплелися разом у хаотичному танці, здійнялись до верхівки хмарочоса, зігнули радіовишку і знову пірнули до вулиць.
— Цим хлопцям вже достатньо кофеїну, — сказав Лео.
— Гадаю, Чикаго — чудове місце для проведення часу, — сказала Пайпер. — Ніхто не стане заперечувати проти ще однієї пари лихих вітрів.
— Більше ніж однієї, — сказав Джейсон. — Погляньте.
Дракон облетів широкий проспект біля парку на березі озера. Грозові духи збирались в одній точці — щонайменше десятеро кружляло навколо якоїсь культурної пам’ятки.
— Який з них, гадаєте, Ділан? — запитав Лео. — Хочу щось у нього жбурнути.
Але Джейсон зосередився на культурній пам’ятці. Що ближче вони підлітали, то швидше билось його серце. Це був звичайний міський фонтан, однак відштовхуюче знайомий. На кожному кінці довгого гранітового басейну здіймався моноліт висотою з п’ятиповерхову будівлю. Моноліти, здавалось, складались із відеоекранів, на яких сяяло спільне зображення велетенського обличчя, що вивергало воду в басейн.
Можливо, це був лише збіг, але все це виглядало, наче високотехнологічний, надзвичайних розмірів варіант того зруйнованого басейну, який Джейсон бачив уві сні, з двома темними брилами, що видавались із обох боків. Поки Джейсон дивився, зображення на екранах змінилось на жіноче обличчя із заплющеними очима.
— Лео... — збентежено промовив він.
— Я бачу її, — сказав Лео. — Не подобається вона мені, але я її бачу.
А потім екрани потемніли. Вентуси закружляли в спільній вихороподібній хмарі й носилися по фонтана, здійнявши водяний смерч, ледве не вищий за моноліти. Вони дісталися середини, відкинули кришку відтоку і зникли під землею.
— Вони щойно спустились у відтік? — запитала Пайпер. — І як ми підемо за ними?
— Можливо, нам і не слід, — промовив Лео. — У мене погане передчуття щодо цього фонтанчика. До того ж хіба нам не слід, ну, боятися землі?
Джейсон був такої самої думки, і все ж вони мусили піти за грозовими духами. Це був єдиний шлях уперед. Вони повинні відшукати Геру, і в них залишилось усього два дні до сонцестояння.
— Висади нас у парку, — запропонував він. — Перевіримо все пішки.
Фестус приземлився на відкритому просторі між озером та будинками. Вивіски повідомляли: «Гранд-парк», і Джейсону спало на думку, що влітку це місце мало бути гарним; та зараз тут були тільки крига, сніг та посипані сіллю доріжки. Гарячі металеві лапи дракона зашипіли, торкнувшись землі. Фестус нещасно плеснув крилами і вистрілив вогнем у небо, але поряд не було нікого, хто міг би це помітити. З озера дув пронизливий холодний вітер, і будь-хто в здоровому глузді залишився вдома за такої погоди. Очі Джейсона так сильно саднило, що він ледве щось бачив.