— Добре. Ти поводився, ніби... ніби вже зустрічав їх. Хто ти?
Він похитав головою.
— Саме це я намагався вам сказати. Я не знаю.
Гроза стихла. Решта підлітків із «Школа дикунів» з жахом витріщалися крізь скляні двері. Охоронці намагалися відімкнути замок, але марно.
— Тренер Хедж сказав, що має захистити трьох людей, — пригадав Джейсон. — Гадаю, він мав на увазі нас.
— А ця штука, на яку перетворився Ділан... — Пайпер пересмикнуло. — Боже, я не можу повірити, що отаке до мене чіплялося. Він назвав, нас... як, напівбогами?
Лео розлігся на спині й витріщався на небо. Не здавалося, щоб йому кортіло підводитись.
— Не знаю щодо «напів», — сказав він. — Але я щось не занадто божественно почуваюся. А ви, народе, почуваєтеся божественно?
Пролунав звук, схожий на тріск сухого гілля, і тріщини в підлозі почали розширюватися.
— Нам слід забиратися звідси, — сказав Джейсон. — Мабуть, якщо ми...
— Гаразд, — перервав Лео. — Подивіться вгору і скажіть мені, чи то дійсно летючі коні.
Спочатку Джейсон подумав, що Лео вдарився головою занадто сильно. Але потім він побачив темну фігуру, що наближалася зі сходу, — занадто повільну для літака, занадто велику для птаха. Коли вона наблизилася, Джейсон побачив, що це пара крилатих тварин — сірих та четвероногих, точно коні, ось тільки в кожного був двадцятифутовий розмах крил. І вони тягли за собою яскраво розмальовану коробку з двома колесами — колісницю.
— Підмога, — здогадався Джейсон. — Хедж говорив, що за нами вирушив евакуаційний загін.
— Евакуаційний загін? — Лео насилу підвівся. — Звучить не дуже приємно.
— І куди вони нас евакуюватимуть? — запитала Пайпер.
Джейсон дивився, як колісниця приземлилася на протилежному кінці майданчика. Летючі коні поскладали крила й невпевненим галопом поскакали по склу, ніби відчували, що воно незабаром проломиться. Двоє підлітків стояли в колісниці: висока білява дівчина, може трохи старша за Джейсона, і здоровецький чувак з поголеною головою й обличчям, як груда цеглин. Обидва були в джинсах та помаранчевих футболках, зі щитами, перекинутими за спину. Дівчина зістрибнула з колісниці ще до того, як та встигла зупинитися. Вона дістала ніж і побігла назустріч Джейсону, тоді як здоровецький чувак залишився керувати колісницею.
— Де він? — випалила дівчина. її сірі очі були лютими й трошки лячними.
— Де хто? — у відповідь запитав Джейсон.
Вона нахмурилася, наче відповідь була неприйнятною, а потім обернулася до Лео з Пайпер.
— Що сталося з Глісоном? Де ваш захисник, Глі- сон Хедж?
Тренера звали Глісоном? Джейсон би розсміявся, коли б цей ранок не був таким химерним та моторошним. Ілісон Хедж — футбольний тренер, людина-козел, захисник напівбогів. Звісно. Чому б ні?
Лео прокашлявся.
— Його забрали якісь... вихрові штуки.
— Вентусі, — сказав Джейсон. — Грозові духи.
Білява дівчина здійняла брови.
— Ти маєш на увазі anemoi thuellai? Це грецький термін. Хто ти і що сталося?
Джейсон спробував пояснити все якомога краще, але йому було важко дивитися в ці напружені сірі очі. Десь на середині розповіді підійшов інший хлопець із колісниці. Він стояв і роздивлявся їх, склавши руки на грудях. На його біцепсі була витатуйована веселка, що здавалося трошки дивним.
Дівчина не виглядала задоволеною після того, як Джейсон закінчив свою розповідь.
— Ні, ні, ні! Вона сказала, що він буде тут! Вона сказала, що я знайду відповідь, коли дістануся сюди.
— Аннабет, — буркнув лисий хлопець. — Дивись-но!
Він указав на ноги Джейсона.
Джейсон не дуже цим переймався, але в нього досі не було лівого черевика, який відкинуло блискавкою. Його боса нога почувалася пречудово, але виглядала як зотліла головешка.
— Хлопець із одним черевиком, — сказав лисий чувак. — Він і є відповідь.
— Ні, Бутче, — наполягала дівчина. — Він не відповідь. Мене надурили.
Вона люто подивилася в небо, наче воно зробило щось погане.
— Чого ти хочеш від мене? — крикнула вона. — Що ти з ним зробила?
Майданчик затрясся, і коні схвильовано заіржали.
— Аннабет, — промовив лисий чувак Бутч, — нам час забиратися. Доставимо цих трьох у табір, а потім уже розберемося. Ті грозові духи можуть повернутися.
На мить дівчина закипіла від гніву.
Добре, — вона зміряла Джейсона обуреними очима. — Розберемося потім!
Відвернулася й покрокувала до колісниці.
Пайпер хитнула головою.
— Що з нею не так? Що відбувається?
— Дійсно, — погодився Лео.
— Ми повинні забрати вас звідси, — сказав Бутч. — Дорогою поясню.