Пайпер почала говорити:
— Джейсоне, я б не...
— Це Пайпер, — сказав він. — Це Лео. Я Джейсон.
Її очі втупились у нього, і лише на мить обличчя буквально запалало такою люттю, що можна було розрізнити череп під шкірою. Думки Джейсона плуталися ще більше, він був певен, що щось пішло не так. А потім, за якусь мить, її величність знову виглядала як елегантна жінка з привітною усмішкою і заспокійливим голосом.
— Джейсон. Яке цікаве ім’я, — промовила вона з очима, холодними, наче чиказький вітер. — Гадаю, доведеться забезпечити вам знижку. Ходімо, діти! Прогуляємося по крамницях.
XXVII ПАЙПЕР
Пайпер кортіло помчати до ліфта.
Інший вибір: несподівано напасти на химерну царівну зараз, тому що вона була впевнена, що бою не оминути. Те, як запалало обличчя жінки, коли та почула ім’я Джейсона, уже було достатньо кепським. Зараз її величність усміхалась так, наче нічого не трапилось, а Джейсон та Лео, здається, нічого не підозрювали.
Царівна вказала на прилавок з косметикою.
— Почнемо із зілля?
— Круто, — сказав Джейсон.
— Хлопці, — втрутилась Пайпер, — ми тут за грозовими духами і тренером Хеджем. Якщо ця... царівна... насправді наш друг...
— О, я краща за друга, моя дорогенька, — промовила її величність. — Я продавчиня.
Її діаманти заблищали, а очі засяяли, наче зміїні — холодні та темні.
— Не хвилюйтеся. Згодом ми дійдемо до першого поверху, добре?
Лео охоче кивнув.
— Авжеж, гаразд! Звучить чудово. Так, Пайпер? Пайпер люто на нього зиркнула: «Ні, не гаразд!» — Авжеж усе гаразд. — Її величність поклала руки на плечі Джейсона та Лео й обернула їх до косметики. — Ходімо зі мною, хлоп’ята.
Пайпер нічого не залишалось, окрім як піти за ними.
Вона ненавиділа універмаги — здебільшого тому, що її декілька разів ловили в них на крадіжці. Ну, не зовсім ловили, і не зовсім на крадіжці. Вона вмовляла продавців віддати їй комп’ютер, нові черевики, золоте кільце, одного разу навіть газонокосарку, хоч вона й гадки не мала, навіщо та їй знадобилася. Вона ніколи не залишала собі ті речі. Просто робила все це заради уваги тата. Зазвичай, вона вмовляла сусідського хлопця, який працював у службі доставки, повернути речі назад. Але продавці, яких вона залишала в дурнях, завжди оговтувались і дзвонили в поліцію, яка зрештою знаходила Пайпер.
Що б там не було, вона не тремтіла від захвату, знову опинившись в універмазі, — особливо в такому, яким володіла божевільна царівна, що світиться в темряві.
А тут, — промовила царівна, — найкращий у світі асортимент чаклунських сумішей.
Прилавок повнився чашами та флаконами на триногах, що булькали і диміли. На полицях вітрини рядками стояли кришталеві склянки — деякі у формі лебедів чи ведмежат. Рідина всередині була всіляких можливих кольорів: від блискучо-білого до сіро-буро-малинового. А запахи — ох! Деякі — приємні, на кшталт свіжо- спеченого тістечка або троянд, але впереміш зі смородом горілих шин, пахощами скунса й роздягальні в спортзалі.
Царівна вказала на криваво-червону склянку — звичайну пробірку з пробкою.
— Ця вилікує будь-яку хворобу.
— Навіть рак? — запитав Лео. — Проказу? Задирки?
— Будь-яку хворобу, солоденький. А ця склянка, — вона вказала на пляшку у формі лебедя з блакитною рідиною всередині, — уб’є тебе дуже болісно.
— Дивовижно, — промовив Джейсон. Його голос здавався заціпенілим і сонним.
— Джейсоне, — промовила Пайпер. — У нас є справи. Пам’ятаєш?
Вона постаралась твердо вимовити слова, щоб висмикнути його з трансу заговорюванням, але її голос навіть самій здавався тремтячим. Ця царівна занадто її лякала, знищувала її впевненість, точнісінько так само, як було в будиночку Афродіти із Дрю.
— Справи, — пробурмотів Джейсон. — Авжеж. Але спочатку шопінг, гаразд?
Царівна обдарувала його усмішкою.
— А ще у нас є зілля проти вогню...
— Цим можна не перейматись, — промовив Лео.
— Невже? — царівна придивилась до обличчя Лео. — На тобі начебто немає мого фірмового сонцезахисного крему... та це не має значення. Ще у нас є зілля, що викликають сліпоту, сказ, сон або...
— Стривайте.— Пайпер досі витріщалась на червону склянку. — Це зілля, воно може вилікувати втрату пам’яті?
Царівна прижмурилася.
— Імовірно, так. Досить імовірно. А що, дорогенька? Ти забула щось важливе?
Пайпер намагалася зберегти нейтральний вираз обличчя, але якщо ця склянка може зцілити втрату пам’яті Джейсона...