«Чи хочу я цього насправді?» — запитала вона себе.
Якщо Джейсон з’ясує, хто він є, можливо, вони навіть не залишаться друзями. Гера не просто так забрала його спогади. Вона сказала, що це була єдина причина, чому він уцілів у Таборі напівкровок. Що, коли Джейсон дізнається, що він їхній ворог чи щось таке? Він може позбутися амнезії і вирішити, що ненавидить Пайпер. Може, у нього залишилася дівчина десь там, звідки б він не прибув.
«Це не має значення», — вирішила вона, і аж сама здивувалася такому висновку.
Джейсон завжди має такий болісний вигляд, коли намагається щось пригадати. І їй так нестерпно на це дивитись. Вона допоможе йому, тому що він для неї важливий, нехай навіть це означає його втратити. До того ж це, можливо, зробить прогулянку універмагом її божевільної високості чогось вартим.
— Скільки? — запитала Пайпер.
В очах царівни з’явився відсутній погляд.
— Що ж, ну... Отак одразу й не скажеш. Я люблю допомагати людям. Дійсно люблю. І завжди дотримую угоди, але іноді мене намагаються надурити. — Її погляд перекинувся на Джейсона. — Одного разу, наприклад, я зустріла вродливого парубка, який хотів скарб із царства мого батька. Ми уклали угоду, і я пообіцяла допомогти йому його вкрасти.
— У власного батька? — Джейсон досі виглядав так, наче був наполовину в трансі, однак ця думка, здавалось, його збентежила.
— Ох, не переймайтесь, — промовила царівна. — Я попросила високу ціну. Парубок мусив забрати мене із собою. Він був досить привабливим, відважним, сильним...
Вона глянула на Пайпер.
— Я впевнена, моя дорогенька, ти розумієш, як може приваблювати такий герой і як може кортіти йому допомогти.
Пайпер намагалася не видати своїх почуттів, але, певно, зашарілася. У неї було моторошне відчуття, що царівна читає її думки.
А ще розповідь царівни здалась їй тривожно знайомою. Частинки стародавніх міфів, які вона читала з татом, почали з’єднуватися докупи, але ця жінка не могла бути тією, про кого вона думала.
— Хоч би там як, — продовжила її величність, — мій герой мусив виконати багато неможливих завдань, і я не вихваляюсь, коли кажу, що він би не впорався без мене. Я зрадила власну родину, щоб герой отримав нагороду. І все одно він мене ошукав.
— Ошукав? — Джейсон насупив брови, наче намагаючись пригадати щось важливе.
— Негарно вийшло, — промовив Лео.
Її величність лагідно погладила його по щоці.
— Я певна, тобі не потрібно хвилюватися, Лео. Ти здаєшся чесним. Ти завжди б сплатив справедливу ціну, чи не так?
Лео кивнув.
— То що ми там купуємо? Я візьму дві штуки.
Пайпер утрутилася:
— Отже, склянка, ваша високосте, — скільки?
Царівна змірила очима Пайпер: одяг, обличчя, позу. Наче готувалась начепити цінник на ледве використаного напівбога.
— Ти готова віддати за неї будь-що, дорогенька? — запитала царівна. — Відчуваю, що готова.
Ці слова нахлинули на Пайпер, наче велетенська хвиля на серфінгіста. Так, вона готова заплатити будь-яку ціну. Готова погодитись.
А потім у неї скрутило шлунок. Пайпер усвідомила, що її заговорюють. Вона відчувала щось подібне в минулому, коли Дрю говорила біля вогнища, але це було в тисячі разів могутнішим. Не дивно, що її друзі оціпеніли. То он як почувалися ті, кого заговорювала Пайпер? Її охопило відчуття провини.
Вона зібрала всі сили.
— Ні, я не заплачу будь-яку ціну. Однак справедливу ціну можливо. Після цього ми підемо. Так, хлопці?
Лише на мить її слова наче подіяли. Хлопці виглядали розгубленими.
— Підемо? — промовив Джейсон.
— Тобто... після шопінгу? — запитав Лео.
Пайпер хотілося закричати, але царівна похитала головою, розглядаючи її вже з повагою.
— Вражаюче, — промовила царівна. — Небагато людей здатні встояти перед моїми пропозиціями. Ти — дитина Афродіти, дорогенька? Ах, авжеж — як я цього не побачила? Ну, байдуже. Можливо, нам слід ще трошки походити по крамницях, перш ніж ви визначитеся з вибором?
— Але ж склянка...
— Гаразд, хлопці. — Вона повернулась до Джейсона і Лео. Її голос був настільки могутнішим за голос Пайпер, настільки впевненішим. У Пайпер не було жодного шансу. — Бажаєте побачити більше?
— Авжеж, — сказав Джейсон.
— Еге ж, — сказав Лео.
— Чудово, — промовила царівна. — Вам знадобиться будь-яка допомога, якщо збираєтесь дістатися до затоки Сан-Франциско.
Рука Пайпер потягнулась до кинджала. Вона подумала про свій сон на вершині гори — вид, що показав їй Енцелад, знайоме їй місце, там, де вона має зрадити друзів за два дні.
— Затока? — запитала Пайпер. — Чому затока?