– Я думаю, не треба зайвий раз описувати колосальне значення цього відкриття, – підкреслив генерал Карпентер. – Уявіть лиш, яке значення для війни може мати можливість посилати армію назад на тиждень чи місяць. Ми могли б виграти війну ще до її початку. Ми могли б захистити від варварів нашу Мрію... поезію і красу, а також велику американську культуру, навіть не наражаючи їх на небезпеку.
Слухачі спробували осягнути думкою парадокс здобуття перемоги у битві, котра ще не почалася.
– Положення ускладнене тим, що ці чоловіки й жінки з палати Т трохи не в собі. Вони можуть знати, а можуть і не знати як їм це вдається, але в будь-якому разі, вони неспроможні спілкуватися з експертами, які змогли б розібратися в механіці цього дива. Вони не зможуть нам допомогти. Ми повинні з‘ясувати все самі.
Загартовані і відточені інструменти нерішуче переглянулися.
– Нам будуть потрібні фахівці, – сказав генерал Карпентер. Присутні розслабилися. Вони знову були в своїй стихії.
– Нам знадобляться фахівці з механіки мозку, кібернетики, психіатрії, анатомії, археології, а також першокласний історик. Вони зайдуть до тієї палати й не вийдуть звідти, поки не виконають завдання. Вони повинні дізнатися про спосіб подорожувати у часі.
Перших п‘ятьох фахівців легко знайшли у різних військових департаментах. Уся Америка була набором загартованих і відточених інструментів. Але першокласного історика знайти не вдавалося, поки Федеральна система виправних закладів не видала кандидата історичних наук Бредлі Скрима, що відбував свої двадцять років каторжних робіт. Доктор Скрим був уїдливим і гострим на язик. Він обіймав посаду декана кафедри філософської історії у Західному університеті, поки не висловив свою думку про війну за Американську мрію, за що йому й дали двадцять років каторги. Скрим своєї позиції не змінив, але він пішов на співпрацю з урядом, бо проблема палати Т його зацікавила.
– Але я не фахівець, – відрізав він. – У цій темній країні фахівців я – останній безтурботний коник у мурашнику.
Карпентер повернувся до інтеркому.
– Пришліть ентомолога, – сказав він.
– Не варто, – сказав Скрим. – Я поясню. Ви – мурашине гніздо... невтомно спеціалізуєтеся і працюєте. Для чого?
– Щоб оберігати Американську мрію, – палко відповів Карпентер. – Ми б‘ємося за поезію і культуру, і освіту, і Найкраще в Житті.
– Тобто ви б‘єтеся, щоб оберігати мене, – сказав Скрим. – Усьому цьому я присвятив своє життя. І що ви зі мною зробили? Кинули у в‘язницю.
– Вас визнали винним у співчутті ворогу й ворожим ідеям, – сказав Карпентер.
– Мене засудили за те, що я вірив у Американську мрію, – сказав Скрим. – А іншими словами – за те, що в мене є власна думка.
Своя думка в нього з‘явилася і щодо палати Т. Він побув там добу, насолодився триразовим харчуванням, прочитав рапорти, викинув їх і почав кричати, щоб його випустили.
– Своя робота для кожного і кожен увесь для своєї роботи, – сказав йому полковник Діммок. – Ви не вийдете, поки не дізнаєтесь таємницю подорожі в часі.
– Тут немає ніякої таємниці, – сказав Скрим.
– Вони подорожують у часі?
– Так і ні.
– Тут не може бути двох відповідей. Так або ні. Ви ухиляєтесь…
– Слухайте, – втомлено перебив його Скрим. – Ви з чого фахівець?
– Із психотерапії.
– Тоді як, у біса, ви зможете зрозуміти, про що я кажу? Це філософське поняття. Кажу вам, тут немає ніякої таємниці, яка згодилася б армії чи будь-якій іншій групі. Це таємниця для окремих людей.
– Я вас не розумію.
– Я й не сподівався. Відведіть мене до Карпентера.
Скрима відвели до кабінету Карпентера, і він злорадно показав генералу, як виглядає посмішка голодного рудого демона.
– Мені вистачить десяти хвилин, – сказав Скрим. – Маєте ви стільки часу?
Карпентер кивнув.
– Тоді слухайте уважно. Я дам вам усі ключі від чогось такого великого, такого нового, що вам знадобиться уся гострота вашого розуму, щоб у це проникнути.
Карпентер виглядав зацікавленим.
– Натан Райлі відправляється назад, у початок двадцятого століття. Там він живе у світі своїх найлюбіших мрій. Він успішний гравець, приятелює з Діамантом Джимом Брейді та іншими. Він виграє гроші, б‘ючись об заклад, бо знає результат наперед. Він виграв, поставивши на перемогу Ейзенхауера на виборах. Він виграв, поставивши гроші на те, що професійний боксер на ім‘я Марчіано переможе іншого професійного боксера на ім‘я Ла Старца. Він добре заробив, інвестувавши в автомобільну компанію Генрі Форда. Ось вам підказки. Вони вам про щось говорять?