— Неси.
Скелет незграбно взявся за шкіряну потерту ручку й закрокував, хилячись на правий бік. Вона призупинилася, пропустила «помічника» вперед:
— Давай-давай, іди.
Пішли поряд.
Кілька разів, певно, з незвички, кістяк послизнувся, але зберіг рівновагу. Попервах стара нервувала, потім перестала і лише люто косилася на нього з-під хустки: який незграба!
Так і не помітила, як дійшли до під'їзду. Скелет уже звик до своєї ноші, він зібрався йти далі, але стара зупинила його. Знала: перед підйомом варто постояти, відхекатись, набратися сил. П'ять поверхів — це не двадцять п'ять, але їй вистачить і п'яти, аби дати дуба. Кістякові що, йому й задихатися немає чим. І валізу нести, як уже на те.
— Ти хто? — прохрипіла стара. Краще нехай говорить, ніж просто зирить.
— Не знаю, — винувато відповів скелет. Поворушив лопатками, переступив з ноги на ногу.
— А взявся звідки?
— А звідки всі беруться? — розгублено запитав він. — І я, мабуть… звідти ж.
Стара оскірнулася:
— Ага, аякже! І яка ж дурепа тебе народила?
Він знов стенув лопатками:
— А тебе?
— Ах ти ж!.. — прошипіла стара. — Гадаєш, якщо валізу підніс, можна і баляндрасити? Та ти…
— Я тебе образив? — розгубився скелет. — Вибач, будь ласка. Просто… Я справді не знаю, хто такий і звідки взявся. Я просто… ішов і побачив тебе. Тобі було боляче.
— І що ж? — пхикнула стара.
— Ну… я не міг ось так пройти. Тобі ж було боляче, — повторив він, наче це все пояснювало.
— Атож, ішов. А що ж було до того, як побачив мене?
— Ішов…
— А до того, як ішов?! — вона ледве не зірвалася на крик від його непробивної дурості — і від власного переляку перед оцією невідомою істотою, яка зараз тримала її валізу.
— Не знаю. Скільки себе пам'ятаю, завжди йшов.
— Так не буває, — відрубала стара.
Він розвів руками, й валіза лелечим крилом розрізала морозне повітря.
— Ходімо, — наказала стара.
Попереду було п'ять поверхів.
3. Ключ ввійшов у замок і сухо провернувся, двері прочинилися. У квартирі стояв ядучий запах тютюну, вчорашнього вермішелевого супу й мертвих газет.
Увійшли.
Стара причинила двері й постояла трохи, впевнюючи себе, що спина майже не болить. Нагнулася, розстібнула змійку на лівому чоботі, почала стягувати його. До половини стягнула, потім знову випрямилася й застигла. Відпочивала.
Скелет став біля кухонних дверей, не випускаючи валізи.
— Поклади! — веліла стара.
Він обережно поклав валізу на підлогу. Кришка відкинулася, вивалилися пом'яті пачки. Побігла струмками брудна тала вода.
— Йо…ть! — вилаялася вона.
«Доведеться прибирати».
Тиснув незнятий чобіт.
Вона уперлася носком правої ноги в п'ятку лівої, пташиною розкинула руки, приклала долоні до стін — надавила.
Зліз.
Скелет усе спостерігав за її рухами.
— Геть з очей! — гаркнула стара. Не було сил витримувати його витріщання.
Потупцяв, але оскільки вхідні двері стара закривала собою, пішов на кухню й лишився там.
«Жалісник, бодай його!»
Нахилилася.
Розстібнула.
Трохи відхекалася.
Скинула другий чобіт і взула капці. Завмерла, бо біль перейшов усі допустимі межі — можна було тільки заклякло стояти й кусати потріскані губи.
У кімнаті виважено клацав дзиґар. Аж ось пробило дев'ять, і у віконці стрепенулася зозуля.
Скелет здригнувся, обережно визирнув із кухні:
— Що це?
— Годинник, — махнула рукою господиня.
Її біль не минув, але трохи відступив — навіть біль інколи втомлюється.
Стара почовгала до кухні. Тут було все як завжди. Чорніло вікно без фіранки, за ним стирчав тупим олівцем ліхтар. У будинку навпроти пересувалися нечіткі кольорові силуети — ніби там інша країна, країна з далекого майбутнього.
Зітхнула. Пішла ставити чайник.
Скелет відійшов від плити, аби не заважати старій. На плиті стояла маленька каструлька із вермішелевим супом, поряд — сковорідка, ручка якої була наполовину відламана, чайник. Вона взяла чайник, відчуваючи, як бовтається в ньому ранкова вода, прошкандибала до умивальника й відкрила кран. Звично дочекалася, щоби стекла іржа, підставила під струмінь посудину.
Скелет не відводив погляду.
Стара бряцнула чайником об плиту, запалила вогонь під ним і каструлькою.
Настирливо кололо в боці — вона вирішила хоча б посідити перед тим, як починати прибирання.