- З вас історики точно не вийдуть. – приречено сказав ельф.
- Учитель так ми ж і не будемо ними, нам потрібен мінімум. Навіщо так морочаться? - Запитав Менельтор.
- Тому що б не наступити на ті ж граблі що й інші... - почав ельф повчальну розповідь як його перервали.
- Читай документи, не довіряй людям і Дроу, довіряй але перевіряй, навіть той що поряд може зрадити, тільки час і лиха показують хто друг, а хто ворог, найболючіший удар у спину від друга. Ми це знаємо. – сказала Бель.
- ... Добре на сьогодні ви вільні. – сказав ельф.
Загалом не дуже довго вони вивчали історію і швидко з нею попрощалися. На відміну від Астрономії.
- А там якщо бути уважним сузір'я фенікса, на верхівки його голови... - замовк ельф, даючи можливість сказати.
- Зірка Анкаа. Найяскравіша зірка сузір'я – сказала Бель.
- Право. Абсолютно вірно. Хмм є легенда... Багато тисячоліть тому колись не було ще нічого пустіш без води, трави, сонця і без життя. З'явилося 4 верховних, Фаєр, що ніс вогонь, світло і тепло, Веда, що несла воду, льод і туман, Скай, що ніс вітер, блискавки і небесний покрив, і Глас несла з собою рослини, землю і життя. Спустилися вони в пустіш і почали творити. Глас виростила ліси, створила сади, а рівнини покрила травою але не росло воно і швидко вмирало від холоду, тоді Скай створив небо і почали дмухати вітри колиша гілки дерев і килим трави, а Фаєр створив небесне світило, що освітлювало і гріло землю і почало все оживати. але знову швидко вмирало без вологи що була всередині них. Тоді Веда створила річки і потекли струмки наповнюючись водою, а Фаєр створив друге світило і почали вони змінити один одного яскраве, жовте і зігріваюче сонце мінялося менш яскравим, білим і прохолодним місяцем. І ожило все, і розквітло. Вітра дули, день змінився вночі, і лише Веда сумувала, і запитали у неї друзі «що сталося, чому ти така сумна» а вона відповіла «нікому не потрібен мій холод, всі хочуть лише тепла, а про мій лід забули...» друзям було шкода подругу і почали вони думати як вчинити, бо від холоду дерева скидали листя, а трава вмирала. І знайшли вони вихід так з'явилася тепла весна коли все прокидається і цвіте, спекотне літо коли все заспівало і дозрівало, прохолодна осінь коли робляться останні запаси та приготування перед холодами та холодна сніжна зима, час сну та оновлень дерева скидали листя, трава впадала у сон заглиблюючи коріння і скидаючи верх, все покривалося снігом, а на воді з'являвся льод. І всі були задоволені і жили вони так, але зрозуміли, що тихо в них. Довго думали, але придумали і почали заселяти вони гори та рівнини, ліси та річки, моря та небо. Так з'явилися риби, що живуть у воді, птахи, що літають у небі і гніздяться на деревах і тварини, народжені і живучі на землі, в горах, під землею і ті, що вміють плавати. Але сумним був Фаєр оскільки скрізь було життя і у воді, і в повітрі, і на землі, і навіть під землею, але не виявився вогонь підходящим для життя. Довго думали друзі і придумали, створили вони птаха народженого в полум'ї і полум'ям, що перероджується, не боялася вона вогню адже він подарував їй життя і дарував їй переродження. Феніксом назвали вони цього птаха, народжувалась вона у вогні, а коли настав час її смерті вона вила гніздо і згоряла в ньому, а з попелу знову вставала пташеням. Щасливий був Фаєр і помістив її образ на нічний небосхил горіти зірками.
- Це неймовірна легенда. – сказала Белегестер.