Дідо плаче, Лада плаче,А курочка кудкудаче:— Не плач, діду, не плач, бабо……Ой ти, горе! Що за диво?Була Рада — стала курочка ряба!Була Лада — стала баба сива!………………………………………………….Лише писанки лишилисьВід казкової епохи,Та в дитячих іграх клапті,Та у снах ще, може, трохи…Плачуть карі, плачуть очі!Мишка у норі регоче:— Ждіте, прийде Месія!— Месія — то буду я!Одягну я плащаницю,Буду тиха, як агнець!Ну, а поки що хай снитьсяВсім жахаючий кінець!Ну, а поки ви дрижатиБудете перед кінцем —Поведу я вас за ґратиШляхом вічності — кільцем!..…………………………………………….Усе було на диво просто —Ані боїв, ані змагання…Приходили усякі гості,І їх приймали на світанні…Вони лишали своїх коней —І Троя падала розбита,І всі прасонячні заслониЛягали під чужі копита.Ходили карлики мізерні,Оповідали всякі байки,Лишали в слові підлі зерна —Від ворожбитства і до лайки…І заповзали в душі чистіЧужі боги, чужі кумири,З’їдали зернята іскристі,Лишаючи в серцях зневіру.Так було куто тихе путо,І народився день такий,Коли на кручі ПрасловутиУсівся бог на ймення Кий!Кий? Який?А такий —ПідіприсьАбо бий!У пралісВеде біс —Ладі й РодовіНавскіс!Хитрий біс,Ловкий бісПоміж липІ беріз…Тут він жив,Тут він ріс,Торбу писану приніс…Кий? Який?А такий —І не видно,А тяжкий!Як уріже по плечах —Іскри сонячні в очах!Ось тобі, Прабатьку Ра,Княжа Київська Гора!…………………………………….Бідне віче, всенародне віче!Запили медами всім баньки!..Вам воряги плюнули у вічі,А синків забрали у полки…Все походи, і бої, і мита(Кличе Див до герцю на зорі!),Пада жито знову під копита,Плаче Мати-Лада на Дніпрі……………………………………………..Казку забуваєте, братове,А у казці — плин старих подій.Ще із пра відлунює те слово,Як між нами поселився змій…Не один — було їх ціле кишло:Кий, і Щек середній і Хорив…Так воно у літописах вийшло,Що той Кий наш город сотворив!Гей, учені! У слов’янськім світіДе ж воно та видано було,Щоб давали люди своїм дітямТе наймення, що віщує зло?!Кий же біс наткав нам ті тенета,Кий Кащей тих Щеків нам наплів,Накрутив і антів, і венетівУ спіралях хитромудрих слів?……………………………………………А Хорова ХортицяДо Херсона горнеться,З Святослава череп зняла —Бісова затворниця!Де тобі за тих хозарів,Що в Ітілі ти згубив!Це тобі за ті базари,Що ти, князю, попалив!Будуть пити з череп-чашіХорові соратники —Чи то кагани, чи паші,Ачи кримські ратники.Хоро-хоро-хорошеКашу заварили,Святославових синківТеж передушили!Хором дружно привіталиКагана Владимира,І наложниць посилалиЗ Витича та Димера!Обнімай, забродо дикий,Дочок Рода й Лади!Ти — могутній, ти — великий.Маєш княжу владу!Від боярина, від БлудаТи отримав княжий стіл!..Не біда! Народ забуде!То ж лише робочий віл…Не умре боярин Блуд,Переплюне Лету!Візьме в нього руський людБлудну естафету.Станеш, князю, ти святимВ ері християнській,Перетворяться на димЗвичаї поганські…Все до тла, все до тлаНа пекельну згубуЗ’їла візантійська тляНа слов’янськім дубі……………………………………А той Київ — хитрий Київ —Живу серцевину виїв,Розпустивши на весь світПовість вре… вре… літ…Ах, пробачте нам ласкаво,Вченії історики!Нам набридла тая слава,Всякі ті історійки!Все вона — церковна миша,Що сидить під вівтарем,Що над вухом тихо дише,Сипле золотим дощем…Так було. Куди від цього дітись?Чужинецькі школи та попиЛюто гнули наші пісне-квітиПід жало ворожої сапи,Стало Ра якимсь шиплячим сонцем,Стала вита — животом, життям,Ра — сини — хоробрі оборонці —