А за що ти опустила меч кари на Миколу Руденка — космічного поета, устами якого Бог дав тобі слово відродження і грядущого знання; за що ти так тяжко скривдила його і його побратимів, котрі прийняли на себе місію захисту поневолених — Лук’яненка, Тихого, Матусевича, Мариновича, Вінса?
Світличний, Чорновіл, Стус, Килимець, Стосів, Шабатура — десятки героїчних чоловіків та жінок України, вся вина яких лише в тому, що вони правдиво мислять і діють, — що вони вчинили тобі, Росіє?!
Ми не станемо рахувати втрати! Дух України знову й знову народить нас для страшного двобою із драконом Неволі й Жорстокості! Але ти, Росіє, повинна в цей грізний історичний час визначити свою стежку і свій духовний статус! Пам’ятай — ось для тебе настав час вирішення: воскреснути серед вільного кола народів або впасти в запустіння і забуття!
Нехтувати цим попередженням не слід — ні сила, ні страх інших народів не врятують тебе від тієї долі, яка чигала на всіх насильників, — від долі повного знищення!
Проте, ненавидячи тиранічну Росію, я щиро люблю іншу Росію — голубооку дівчину з казки, яка знемагає в чаклунському сні, обнімаючи хижого дракона. Я шлю вітання тій Росії в день 325-річчя нашої спілки — Росії Сергія Радонежського, Росії Реріха, Росії Лєрмонтова і Єсеніна, Шукшина і Горького, Ціолковського і Разіна! Воскресни, русява принцесо, до космічного буття, воскресни від тяжкого кошмару в’язниць, термоядерних арсеналів, кріпацького духу, шовіністичних зазіхань! Спільна стежка Любові поведе нас до Світу Радості!
Братерство Духовних Республік чекає на нас. Незміряні Епохи Космічного Творення відкривають брами для Дітей Любові. Твоє воскресіння, Росіє, і наша непорушна дружба — запорука того, що Земля вийде з глибин інферно до неба Єдності!
Але спочатку слід пройти Страшний Суд — Суд Божий. Ти, Росіє, — чорна чаклунко, спадкоємнице Петра і Катерини, — повинна дати відповідь перед Ликом Вічного Судді. Я шлю тобі цей історичний виклик: на суд! На суд! На суд! Божий суд розпочався!
Кров людська — не вода! Земля не приймає її, і кожна краплина волає до неба. Хай вона впаде на тебе, Росіє Петра і Катерини, Сталіна і Берії, Росіє сучасних Безликих! Хай спопелить вона гадючу шкіру Дракона, щоб спляча красуня могла прокинутися до життя Духу!
Я свідчу на Суді Божому ім’ям України — свідчу за зраджених і замучених козаків, за знедолених кріпаків, за зганьблену пісню, за принижену думку, за численні покоління, котрі вмирали на чужому полі, не виконавши народної місії. За мільйони померлих від голоду, за тисячі розстріляних сучасників моїх, за мільйони забутих, страждаючих від суму, відчаю та безвиході!
Дай відповідь Богові, Росіє, і прийми альтернативу:
Лише повна Воля для скованих тобою народів звільнить тебе! Лише Епоха Духовних Республік, Святих Народів, вільних від політико-економічних кайданів чужих ідеологій, відкриє для нас життя суверенності й обопільної дружби. Україна не бажає більше тягти чужу колісницю до термоядерної прірви, до повної творчої деградації!
Я виходжу до тебе у пустельне вранішнє поле, двоголовий орле Росії! Я сам-на-сам викликаю тебе на герць, як це велося в казкові часи! Діва-Україна благословила мене на подвиг і сказала на прощання: — Бийся без щита!
І я стою супроти тебе, древній Драконе, з відкритими грудьми, — але безстрашно! Йди сюди — зі своїми в’язницями, бюрократичними бандами, царями, вождями, стукачами, провокаторами! Ти не зможеш перемогти мене, бо я — Безсмертний Дух України!
На бій! На бій! На бій!
Не роздвоюйся, хитрий орле Росії, хай обидві голови твої дивляться в очі мої! Ставка бою — Воля України і Воля Росії, закутої русявої принцеси, яку ти стережеш!
Я кинув виклик на бій, я послав позов на Божий Сул, — ти чуєш, Росіє!? Ось моє тіло — ти можеш опустити на нього скіпетр жорстокості! Я знаю — моє тіло загине! Загине і твоє проявлене тіло, історична химеро, двоголовий драконе!
Зате я знаю і провіщаю іншу реальність: перед Ликом Божої Матері Причинна Україна і Закута Росія воскреснуть в Любові і в Космічну Епоху вже ніхто й ніщо не роз’єднає їх!
Терновий вінець України відкриває браму Любові!
Росіє, я сказав!..
25 грудня 1978 року — 7 січня 1979 року
Українська Духовна Республіка
Від упорядника
Ідея Української Духовної Республіки, як вільної асоціації братерства українців у всьому світі понад політичними, конфесійними, ідеологічними та світоглядними відмінностями, оприлюднена 9 травня 1974 року в Києві. Створення громадської організації «Українська Духовна Республіка» проголошено 16 грудня 1989 року. 4–7 липня 1990 року в Коломиї відбувся Перший Всесвітній Собор Духовної України. Юридичний, міжнародний та республіканський статус УДР отримала 14 листопада 1990 року.