м. Коломия
7 липня 1990 р.
Хортицька Хартія
Заповіт Української Духовної Республіки
Ми, діти України-Матері, об’єднані в новій Духовній Державі — Святій Україні — посилаємо цей Заповіт понад віками, — не лише сучасникам апокаліптичного XX віку, а й грядущим українським родам, прийдешнім народам та багатовимірним світам, недоступним для фізичного ока.
Ми буквально прокидаємося до вирішальної історичної, навіть космоісторичної дії поміж палаючого полум’я світової пожежі. Планетарний корабель тоне. Страхітливі пробоїни в його бортах — екологічні, економічні, демографічні, політичні, світоглядні — безсилі залатати навіть об’єднані потужності керівних структур усіх держав. Дощенту руйнуються психоштампи та філософські, ідеологічні, наукові стереотипи, донедавна ще авторитетні і непорушні. Дрижать, розвалюються імперії — видимі й невидимі. Апологети та прислужники тих імперій гарячково накидають нові вишукані сітки на душі народів, котрі вириваються з остогидлих історичних неводів.
Наша гідність — гідність спадкоємців героїчних та мудрих пращурів — вимагає уважно й відповідально оглянутися довкола і звірити свої помисли й дії з найвищими критеріями Духу і Серця.
Ми так глибоко впали в безодню демонічного інферно, що напівзаходи та косметичне лагодження гнилих структур можуть лише прискорити всеохопну катастрофу. Доцільна тільки повна перебудова, повне довір’я до еволюційної потуги в серці Народу.
Маємо мобілізувати всю пильність Правди, бо найменша помилка перед прірвою, де ми зависли, спотворить рятівні зусилля, і Світ впаде в глибини небуття. Такий ключ щирості зобов’язує до оцінки багатьох напрямків науки, соціології, релігії, традицій, забобонів.
Треба відверто визнати, що Людство впродовж тисячоліть є безсилою жертвою цілеспрямованих психонавіювань та містифікацій. Лише повне пробудження від ганебної космічної дрімоти може відкрити можливості для правдивого рятунку, до якого закликали Великі Душі минулого.
Катастрофічна ситуація вимагає припинити ганебне загравання з релігією. Суть цієї проблеми не в так званій свободі совісті. Питання стоїть так: або ми приймаємо ідею Вічності Життя, або — заперечуємо. Неможливо одночасно йти до Неба і до Пекла. Гнозис-Пізнання має стати універсальним. Виходячи з такого імперативу, треба чітко висловити своє ставлення до пророцтв Нового Заповіту і Місії Христа.
Ми зобов’язані також розв’язати древню дилему про демонічність нашої космосфери. Це — вирішальне завдання. Жити в тюрмі, вважаючи її «нормою» буття, не достойно мислячих істот. Нам треба достеменно знати: чи тілесне буття — закономірне? Чи це лише вимушена форма існування в обмеженій кимось або чимось космосфері?
Українська Духовна Республіка закликає до руйнування всіх бар’єрів у Пізнанні та Вірі. Лише ясне бачення свого стану у Всесвіті та палка віра у нашу спорідненість з Божим Світлом Правди дадуть силу й можливості для рятунку Земної Еволюції.
Чи вважають себе українці якимись особливими місіонерами, проповідниками небувалих рішень, «обраними» для надзвичайної акції рятунку?
Ми далекі від таких уявлень. Відчуваємо, що прокинулися в грозову пору всеохопної руїни, приймаємо відповідальність за збереження Материнської Світлині, чуємо Благословляючий Голос України. Хто виконає Синівський Обов’язок, якщо не ми?
Нині — останній іспит для Народу. Космічні Світила сплітаються у дивовижні, рідкісні, благодійні поєднання.
Зоряний Шанс України сяє на небесному полі.
Брама Духу відчиняється. Не спіткнімось на сходах до Храму.
Зіниці Всесвіту дивляться в Серце України…
Світовим базар клекоче різномовним гамором. Сотні улесливих, запобігливих, погрозливих, заспокійливих голосів звертаються до пробудженого слуху України, до її ще не утвердженої самосвідомості. Пропонують, торгуються, обіцяють, набиваються в друзі. Підсовують вишуканих богів, кумирів, наставників, лідерів, вождів, погоничів. Над змученим віковим лоном Нації, в якому двигтить раменами Таємничий Плід, схиляються повитухи й акушери, жадаючі прийняти до своїх рук тисячолітнє Дитя, котре так нестерпно довго бариться з’явитися в цей закривавлений, тривожний світ.
Корчиться у відблисках ядерних чорнобильських вогнів Діва-Україна, знемагає на попелищах сплюндрованого Краю, жахається вирішальної миті пологів, бо не відає, не знає, хто тупоче понад нею у псевдопатріотичному хороводі, з якою метою пропонує свої акушерські послуги. І чи не стануть ті послуги кесаревим розтином або й жорстоким історичним абортом, викиднем?