Нерон, що сидів мовчки в кутку, «хтось такий собі», був як зачарований. Коли вони забралися з-перед божественних очей, він сказав:
— Шкода, що їй не сподобалося.
Султан Амір клацнув пальцями.
— Сподобається. Сюжет можна легко підправити. А якби ще «мерседес», а на задньому сидінні повна валіза брудної готівки, тоді — тадам! Справа в кишені.
Він сплеснув у долоні. Щойно Нерон почав із розумінням кивати головою, як дон додав:
— Це може бути твоя інвестиція в цей проєкт.
— «Мерседес»?
— І валіза. Валіза дуже важлива.
Ось так це почалося. Упродовж кількох наступних років Нерон розвинув прибуткову побічну діяльність, відмиваючи гроші для дона й виконуючи роль його касира. Як це трапилося? Він просто скотився в цю роль, одержимий світом кіно. Зірковий пил в очах, голова йшла обертом від чарівного блиску, а гроші там крутилися просто шалені. Або ж, якщо бути більш точним, у його натурі завжди була якась беззаконна сторона — зрештою, будівельний бізнес не належав до дуже законослухняних, він був покручений, мов штопор, як сказав би В. Г. Оден. У ту пору розпочався будівельний бум і по всьому місту виростали багатоповерхівки, «сірникові коробки», а Нерон перебував у самому серці цієї трансформації. Скільки ж законів було обійдено й порушено в цьому захоплюванні неба, скільки рук нагрілося на усуванні перешкод! Будинки гналися вгору й не переставали рости, виходячи поза дозволену муніципалітетом кількість поверхів. Після того постачальники могли погрожувати перекрити електроенергію, воду й газ для поверхів, яких узагалі мало не існувати, але були способи залагодити й це питання. Валіза грошей для кінозірки була в Нерона далеко не першою. Склалося так, що чимало новобудов були в принципі нелегальні, зведені без належно затверджених планів і невідповідні чинним нормам. Нерон був замішаний у цьому так само, як кожен інший, — ніхто не був без вини, і оскільки він, як і всі інші, мав друзів у різних високих кабінетах, йому так само все це сходило з рук. «Будівельник сам собі закон, — полюбляв говорити він. — А закон такий: будуй і не спиняйся». Етика? Транспарентність? Це були чужоземні слова, слова для людей, що не розуміли культури цього міста й укладу життя його мешканців.
Ось ким він був. Він це знав, це знали його сини — так уже повелося. Його дружба з Доном Корлеоне, відомим як Султан Амір, відкрила двері до темниці, в якій таїлося ще більше беззаконня, чекаючи на звільнення. Тепер у нього на вечірках з’явилися старлетки, у ванних кімнатах кокаїн, а сам він із правильного, причепуреного й нуднющого забудовника з архітектурними проєктами в шкіряному портфелі перетворився на повноправну фігуру в масштабах міста. А підвищення статусу вело до розширення діяльності, а розширення діяльності додавало статусу, і так це все крутилося в замкненому колі. За ці роки в нього розвинулася схильність до відверто вульгарної самореклами, що сповивала його, наче криклива шуба, навіть після переїзду до Нью-Йорка. Він переїхав із родиною до розкішного дому у Валкешварі. Придбав яхту. Почав крутити романи. Його ім’я сяяло в нічному небі від Андгері до Наріман Пойнт. Життя було чудове.
Відмивати гроші можна було по-різному. У випадку менших сум входило в гру розпилення — розділення брудних грошей на менші частини, які йшли, наприклад, на платіжні доручення чи банківські тратти, що пізніше розміщувалися в різних банках, усе ще крихітними сумами, а потім знімалися у вигляді відмитої готівки. Цей метод Нерон використовував на такі випадки, як валіза з грошима. Але для більших ініціатив необхідний був масштабніший метод, і бізнес нерухомості був для цього ідеальним засобом. Для кола посвячених Нерон став невизнаним майстром «перекидання — варіант один» і «перекидання — варіант два». «Варіант один» полягав у придбанні елітної й дорожезної нерухомості за брудні гроші й негайному її перепродажі, зазвичай із зиском, адже ціни стрімко летіли вгору. Гроші з продажу були вже відмиті, чистісінькі як сльоза. «Варіант два» передбачав купівлю нерухомості за заниженою ціною за згодою продавця, який отримував різницю брудною готівкою в конверті, після чого переходилося до «варіанту один». Нерон володів найбільшим агентством нерухомості в місті, яке в підпільному жаргоні отримало назву «Перекидостан» — країни, в якій брудні гроші їхали у відпустку, щоб відмитися й повернутися з красивою чесною засмагою. Звісно ж, не задарма. Нерон використовував Перекидостан для власних операцій із брудною готівкою, але завжди, коли його послуги були потрібні членам «С-Компанії», він заробляв на цих оборудках чималий процент.