Ані Горбачов, ані його друга голова не зронили жодного слова.
— Отож питання моє таке, — завершив Нерон Ґолден. — Коли до вас подзвонили й запитали про дозвіл, ваша відмова була інстинктивна й автоматична… чи ви мусили це обдумати?
— А з якою метою ви про це запитуєте? — запитали Горбачов-Павло з похмурими мінами.
— Для того, щоб порушити питання цінності людського життя, — відповів Нерон Ґолден.
— А які ваші погляди на цю справу? — запитали два Горбачови.
— Росіяни завжди повчали нас, — сказав Нерон, і тепер його зумисна ворожість не підлягала сумніву, — що життя індивіда — витратний матеріал у контексті державних інтересів. Це ми знаємо від Сталіна, і з історії вбивства отруєною парасолькою Георгія Маркова в Лондоні, і отруєння полонієм перебіжчика з КДБ Олександра Литвиненка. А ще якогось журналіста збила машина, а інший випадково помирає, хоч вони мають другорядне значення. Якщо йдеться про цінність людського життя, росіяни показують нам шлях у майбутнє. Цьогорічні події в арабському світі підтверджують це і найближчим часом будуть далі підтверджувати. Осама вбитий, я не бачу тут проблеми. Каддафі прибрали, туди йому й дорога. Але тепер ми дуже скоро побачимо, що революціонерам також прийде кінець. Життя тим часом іде далі, і для багатьох воно немилосердне. Живі мають невелике значення для справ цього світу.
За столом панувала мовчанка. Тоді обізвалася друга голова, хоч сам Горбачов не відкрив рота.
— Георгій Марков, — промовила друга голова, — був болгарином.
Горбачов відповів, дуже повільно, англійською мовою:
— Це не відповідний форум для такого типу розмови.
— Дозволю собі вже попрощатися, — відповів Нерон, кивнувши головою. Він підняв руку, після чого його дружина відразу ж встала з-за столу своїх знайомих і попрямувала за ним до виходу.
— Пречудовий вечір, — звернувся він до загалу. — Дякуємо вам.
ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН. ВУЛИЦЯ НА МАНГЕТТЕНІ. НІЧ.
МОЛОДЦЮВАТИЙ ЧОЛОВІК, високий, м’язистий, років сорока, із дивовижно, не по літах сивим волоссям, попри нічну пору в сонцезахисних окулярах-авіаторах, хтось, хто міг би бути інструктором із тенісу або персональним тренером, та його подруга, дрібна БІЛЯВКА, яка нагадує іншу персональну тренерку, ідуть Бродвеєм у бік Юніон-сквер, повз кінотеатр «Ей-Ем-Сі Ловз» на Дев’ятнадцятій вулиці, повз магазин килимів «Ей-Бі-Сі Карпет», повз третє, передостаннє місце розташування «Фабрики» Енді Воргола у 860 будинку на Бродвеї, а потім повз її друге місце розташування в Декер-білдинґ на Шістнадцятій вулиці. З огляду на те, що вони самі, без охорони, він, швидше за все, не є жодним мільярдером і не має великої червоної яхти чи гіперкара за півтора мільйона доларів. Це просто чоловік, що гуляє з дівчиною споночілим містом.
Грає музика. Всупереч можливим очікуванням, це боллівудська пісня «Ту гі мері шаб ге», слова якої подані в субтитрах. Лише ти — моя ніч. Ти єдина — мій день. Пісня походить із випущеного 2006 року фільму з Канганою Ранаут. Фільм називається «Гангстер».
НАРАТОР (ГОЛОС ЗА КАДРОМ)
За даними «Нью-Йорк Таймз», убивства в Америці досягли тривожного піку в 1990-х, але тепер є одними з найнижчих в історії. Існують побоювання, що епідемія героїнової наркоманії й відродження бандитизму може знову підняти їхню кількість у деяких містах: Чікаґо, Лас-Веґасі, Лос-Анджелесі, Далласі, Мемфісі.
Однак, що надихає оптимізмом, у Нью-Йорку цей показник із року на рік зменшується на двадцять п’ять відсотків.
Чоловік в окулярах-авіаторах і жінка з мускулястими руками тепер перетинають парк, проходячи між пам’ятником Джорджу Вашингтону та входом до станції метро.
Пісня лунає далі, наростаючи, субтитри вже непотрібні:
ПІСНЯ
О-о-о-о-о-о-о-о
О-о-о-о-о-о-о
О-о-о-о-о-о-о-о
О-о-о-о-о-о-о
Коли МОЛОДЦЮВАТИЙ ЧОЛОВІК та БІЛЯВКА минають вхід до станції метро, звідти стрімко виходить ДРУГИЙ ЧОЛОВІК у мотоциклетному шоломі, дістає пістолет із глушником і стріляє один раз МОЛОДЦЮВАТОМУ ЧОЛОВІКОВІ в потилицю; коли той падає й БІЛЯВКА відкриває рот, щоб закричати, він притьмом стріляє також у неї, один раз, прямо межи очі. Вона падає на коліна й залишається так лежати — з похиленою головою, на колінах, без ознак життя. МОЛОДЦЮВАТИЙ ЧОЛОВІК лежить перед нею долілиць. ДРУГИЙ ЧОЛОВІК відходить швидко, але не біжить, до рогу Чотирнадцятої вулиці та Юніверсіті-плейс, повз зону для гри в шахи, все ще зі зброєю в руці. Нікого з шахістів немає — надворі глупа ніч. Однак, на нього чекає МОТОЦИКЛІСТ. Чоловік жбурляє пістолет у смітницю на розі, підсідає на мотоцикл, і вони від’їжджають. Лише після того, як мотоцикл зникає з очей, із патрульних автомобілів, запаркованих по периметру площі, висідають ПОЛІЦІЯНТИ й підбігають до вкляклої на колінах жінки й чоловіка на землі.