Перехід.
ІНТЕР’ЄР. СПАЛЬНЯ НЕРОНА ҐОЛДЕНА. НІЧ.
ВАСИЛІСА міцно спить у широкому ліжку з позолоченим узголів’ям, оздобленим у стилі рококо. Очі НЕРОНА також заплющені. Тоді, за допомогою СПЕЦЕФЕКТУ, він «залишає своє тіло» й підходить до вікна. Його примарне єство напівпрозоре. Камера, розташована за ним, дивиться крізь нього на важкі портьєри, які він дещо розсуває, щоб виглянути в Сади. «Справжній» НЕРОН далі спить у ліжку.
НЕРОН (ГОЛОС ЗА КАДРОМ)
Коли я тепер промовляю, я все ще перебуваю при цілком здоровому глузді. Я знаю, що на пізнішому етапі моєї історії моє психічне здоров’я буде поставлене під сумнів, і, можливо, не без підстав. Але не тепер, це буде згодом. Ще є час визнати мою дурість і признати, що вона виставляє мене в поганому світлі. Так легко дати задурити собі голову гарненьким личком! Тепер я усвідомлюю глибину її корисливості, холод її розрахунку, а отже, і її серця.
НЕРОН-привид спокійно повертається до ліжка, «влягається» у «справжнього» НЕРОНА, і залишається лише один НЕРОН із заплющеними очима поруч із розіспаною дружиною.
Її мобільний телефон починає дзвонити в режимі вібросигналу. Вона не прокидається, щоб відповісти.
Телефон вібрує вдруге, і цього разу Нерон, не рухаючись, розплющує очі.
За третім разом ВАСИЛІСА прокидається, зітхає й сягає рукою по телефон.
Вона цілком пробуджується зі сну, сідає в ліжку і нажахано притискає вільну руку до щоки. Дуже швидко говорить російською, ставить запитання. Потім мовкне й відкладає телефон.
Якийсь час вони залишаються у своїх позах: вона сидить із виразом шоку на обличчі, він спокійно лежить горілиць із відкритими очима й дивиться на стелю.
Тоді вона повільно повертається, щоб подивитися на нього, і вираз її обличчя змінюється. Тепер єдиною емоцією, позначеною на ньому, є страх.
Ніхто з них не озивається.
Перехід.
Частина II
Апу Ґолден почув про велике скупчення протестувальників проти знахабнілих банків, що окупувало один із парків у Фінансовому кварталі, і коли пішов туди розглянутися, убравшись, аби занадто не виділятися, в панаму, шорти хакі й гавайську сорочку, його зачарував карнавальний характер збіговиська: бороди, поголені голови, випозичальня книжок, поцілунки, запахи, активісти-запаленці, навіжені старпери, куховари, старі та молодь.
— Там, схоже, навіть поліцаї посміхалися, — розповідав він мені потім. — Ну, якщо по правді, не всі, бо решта належали до того звичного типу кроманьйонців, на вигляд яких кидаєшся на інший бік вулиці.
Подія сподобалася йому і з візуального, і з літературного боку: декламування поезії, змайстровані зі старих картонних коробок транспаранти, вирізані кулаки й складені у V-жесті долоні, а найбільше вразила його підтримка, якою оточили протестувальників покійні велети.
— Так дивовижно, — розповідав він мені, — бачити, як Ґьоте лежить серед спальників, Ґ. К. Честертон стоїть у черзі по суп, а Ґанді безшумно аплодує, тріпочучи повернутими вгору пальцями — звичайно ж, він тут Ганді, бо ніхто вже не дбає про правопис, це такий буржуйський відстій. Навіть Генрі Форд — і той там, і його слова пульсують у натовпі за допомогою техніки «людського мікрофона».
Його хихотливий ентузіазм виявився таким заразливим, що я подався туди разом із ним і, зачарований точністю й швидкістю його олівця, стежив, як під тим поставала залюднена сцена, і дійсно, серед натовпу на малюнку видніли привиддя безсмертних: Ґьоте, що пафосно проголошував: «Немає більшого раба за того, хто почувається вільним, не будучи ним», а «Ґанді» декламував свою прописну істину: «Спочатку тебе ігнорують, потім тири-пири, а потім ти перемагаєш».
— Він ніколи цього не говорив, — зазначив Апу. — Це просто інтернет-мем, але що вдієш, ніхто нічого не знає — як я вже говорив, знання — це так само відстій.
Честертон і Генрі Форд у фраках виглядали тут не на місці, але публіка шанобливо прислухалася й до їхніх, скажемо так, золотих думок: «Хтозна-скільки сучасної винахідливості, — розмірковував старенький Ґ. К., — витрачається на пошуки виправдань для невиправданої поведінки можновладців», а Г. Форд волав, стоячи біля свого конвеєра: «Якби цей народ збагнув нашу банківську й грошову систему, думаю, що завтра вранці вибухнула б революція».