У вільні хвилини я вивчав динаміку дому Ґолденів. Прибиральники, персонал кухні, майстер Ґонзало снували туди-сюди так ненав’язливо, що здавалися віртуальними, фантомними дітьми епохи постреальності. Обидві дракониці залишалися безумовно реальними — вони з’являлися щоранку, киплячи від ефективності, усамітнювалися в кімнаті поруч із Нероновим кабінетом і не показували свого носа до вечора, коли виміталися з гудінням, ніби шершні через відкриті двері. Кожен звук лунав приглушено, немовби самі закони фізики діяли в цих стінах, так би мовити, в білих рукавичках.
Сам Нерон здебільшого залишався в своєму домашньому кабінеті, попри те, що головний офіс «Ґолден Ентерпрайзес» був розташований у Мідтауні, у хмарочосі, чиїм власником був, як на лихо, такий собі Ґарі «Зелений» Ґвінплейн — вульгарний тип, чиє ім’я Нерон навіть гидував вимовити і котрий сам любив називати себе Джокером з огляду на те, що невідь-чому народився з волоссям лимонно-зеленого кольору. Зодягнений у пурпуровий піджак, білошкірий і червоноустий, Ґвінплейн учинив себе віддзеркаленням горезвісного коміксного лиходія і, здавалося, упивався цією подібністю. Нерон терпіти не міг власника будинку і заявив мені одного вечора з доброго дива й без жодного пояснення — таку мав він особливість, такий хід думок, що час від часу вилітали з його рота, мов потяг із тунелю, а той, хто перебував найближче, ставав станцією, де цей потяг на хвилю спинявся:
— Центр один. Коли нас впустять, я перший пройду в двері.
Я збагнув не відразу, що говорив він не про централізм, а про Всесвітній торговий центр 1, який буде відданий в експлуатацію лише за пару років, і оголошував свій намір залишити будинок Джокера й переселитися до нового хмарочоса, збудованого на місці трагедії.
— На верхніх поверхах можна зробити добрий ґешефт, — розтлумачив він. — Ну, п’ятдесят, шістдесят поверхів — стільки вони заповнять, а вище? Після того, що сталося, ніхто не схоче наймати офіси в авіапросторі. Значить, це чудова нагода. Найкраща в місті. Стільки порожньої офісної площі без наймача, і нікому вона не потрібна. Особисто я йду туди, де добрий ґешефт. Високо в небі? Ну й чудово. Занизите ціну — я беру. Це вигідна справа. Блискавка не б’є двічі в одне місце.
Його працівники нечасто його бачили. Він запустив волосся. Я почав задумуватися над довжиною його нігтів на ногах. Після поразки Ромні настрій Нерона погіршився, і він майже не показувався на очі навіть жінці й мешканцям дому. Він узяв собі за звичку спати на розкладайці в кабінеті й пізно ввечері замовляти піцу. Уночі він обдзвонював працівників у різних країнах — принаймні я припускав, що то були його працівники, — а також на Мангеттені. Він мав за правило дзвонити до людей у будь-який момент дня чи ночі, очікуючи, що вони будуть напоготові, щоб обговорювати з ним все, що йому заманеться: бізнес, жінок чи якусь публікацію в газеті. Він міг розмовляти годинами, а співрозмовники мусили з цим миритися. Одного вечора в Садах, коли він перебував у досить благодушному настрої, я зобразив на обличчі найбезневиннішу усмішку й запитав, чи він ніколи не думав про Говарда Г’юза.