Дію електромагнітних полів на живе вивчав наука біофізика.
У 1926 р. професор Л.Васильєв, па той час президент Ленінградського товариства природознавців, робив спроби знайти “радіозв’язок” між людьми. Щоправда, його спроби не увінчалися успіхом, тому що він не зміг зафіксувати електромагнітні поля живих істот через відсутність високочутливої апаратури. Експерименти професора П.І.Гуляєва та інших учених показують, що за допомогою електромагнітного поля нерва людина може “бачити” придмети на відстані, наприклад, відрізнити провідник від діелектрика, визначити місце їх розташування, форму, напрям руху. Сьогодні можна цілком логічно припустити, що люди таким самим способом можуть обмінюватися й інформацією. Ця, па перший погляд, фантастична думка має реальну основу. Експериментально встановлено, що людина відчуває магнітне поле. Людина, яка перебуває в зоні дії імпульсного високочастотного передавача, чує дзижчання, свист або клацання залежно від режиму модуляції. “Радіозвук” відчутний на частотах 425, 1310, 2982 МГц. Це незвичайне, екстрасенсорне сприймання (сприймання, що здійснюється не за допомогою відомих органів чуттів) пояснюється тим, що радіохвилі діють безпосередньо на мозок, вірніше на поле нейронів мозку, і таку дію ми відчуваємо у вигляді звуку.
Ще в кінці минулого століття російський фізик П.М.Лебедєв показав, що світло може тиснути на певну поверхню. Саме цю властивість світла і використали наші герої, побудувавши “сонячне вітрило”.
Вчені підрахували, що в районі Землі на кожен квадратний метр поверхні діє сила сонячних променів в 0,9 мг. Отже, сонячне вітрило у вигляді квадрата, бік якого дорівнює 100 м, створить “тягу” усього в 9 г!
Кількість відомих нині науці хімічних сполук — від найпростіших до найскладніших — становить близько 2 мільйонів. Всі вони, а також ті, з якими ще доведеться познайомитися дослідникам, — наслідок хімічної взаємодії елементів, продукти їхніх хімічних реакцій.
Гашення вапна — це приклад ендотермічної реакції, тобто реакції, яка відбувається з виділенням тепла
Проте існують п інші види реакцій. І серед них такі, які відбуваються внаслідок дії на хімічні речовини звуку чи ультразвуку.
Наприклад:
Звукове (або ультразвукове) поле викликає в середовищі появу зон підвищеного або зниженого тиску. Під дією цього тиску можливі розриви рідини, внаслідок чого виникають мікроскопічні пухирці, заповнені парами рідини. Поява їх впливає на хід реакцій.
Ми дуже часто зустрічаємося зі звуковими ефектами. Але ж в природі існує чимало джерел акустичних коливань великої інтенсивності, що здатні викликати кавітацію (утворення в рідині пухирців): водопади, морські хвилі, землетруси. Ці коливання поруч з іншими факторами здатні впливати на речовину (ультрафіолетове випромінювання, радіація), певне, могли бути в далекому минулому джерелами енергії під час синтезу “живих” молекул.
Мамонти вимерли близько 10 тисяч років тому. На користь існування Арктиди свідчать численні знахідки бивнів мамонтів вздовж берегів північних морів (тільки в 1981 році на міжнародному аукціоні в Ленінграді було продано понад сто бивнів мамонтів, зібраних бригадою ленінградського геолога А.Голубєва), а також крижані утворення на півночі Якутії, які містять в своїх глибинних шарах купи грунту з залишками степової рослинності.
Автором гіпотези про існування Арктиди є завідуючий лабораторією мерзлотознавства Північно-Східного НДІ АН СРСР, член Комітету по вивченню мамонтової фауни С.Томірдіадо.
Під запахом ми розуміємо те відчуття, яке виникає у нас внаслідок дії пахучих речовин на рецептори слизової оболонки носа.
Вчені зібрали великий експериментальний матеріал, що частково “проливає світло” на таємниці запахів. Так, наприклад, їм відомо, що на запах речовини впливають розміри молекул і ступінь їхньої розгалуженості. Приємний нам запах часто пояснюється наявністю в речовині хімічних сполук з розгалуженим ланцюжком атомів вуглецю в молекулі. Впливає на запах і присутність коротких зв’язків, і будова молекули в цілому.
Проте останній рядок в хроніці досліджень таємниць і запахів ще не дописаний, оскільки одні дослідники виступають прихильниками хімічної теорії, інші — додержуються електромагнітної теорії запахів.
Питання це і дійсно дуже складне. Для прикладу згадаємо, що тільки духмяний аромат стиглих суниць “синтезується” рослиною з 96 складних органічних речовин.
І, нарешті, останнє: термін “антени” раніше з’явився в біології (так назвали вусики комах), і тільки з часом був використаний в радіотехніці.
На користь гіпотези, про яку згадується у розповіді, свідчить багато фактів, здобутих сучасною наукою.
Межі космосу розширюються. Автоматичні станції приносять все більше відомостей про особливості планет Сонячної системи. І чим більше нових відомостей, тилі більше виникає запитань. От, наприклад, супутник Юпітера — Ганімед, Калісто і Європа. Їхні маси порівняно невеликі, що свідчить про їхню низьку щільність. Пояснюють її деякі астрономи за допомогою води. Вважають, що величезний шар води знаходиться на супутниках між крижаною корою і силікатним ядром.
Розрахунки показали, що коли підземні океани на галілеєвих супутниках Юпітера дійсно існують, то температура води в них збільшується відповідно до глибини від 0° до 80 °C, а тиск — від 1000 до 10 000 атм. Отже, температура і тиск у верхніх шарах водяних мантій майже відповідає температурі і тискові, що зафіксовані на десятикілометровій глибині нашого Світового океану.
Само тому, на думку науковців, у внутрішніх океанах небесних тіл ймовірна поява ознак життя. Спочатку тут, під дією високих температур і тиску, можуть синтезуватися прості сполуки: Н2О, СО, СО2, СН4, NН3, NО2, НСНО. Жири, спирти та біомономери можуть виникнути поблизу вулканів, а також на кометах і метеоритах, у водному і газовому середовищі під дією ультрафіолетового опромінення або електричних розрядів. А біомономери у водному середовищі (як засвідчили експерименти на Землі) під дією нагрівання та γ-випромінювання можуть перетворитися на біополімери, тобто на первинні цеглинки життя!
Чи відомо вам, що у безхребетних тварин, а також у жаб, риб та деяких інших тварин температура тіла відрізняється своєю непостійністю. Коли ці тварини знаходяться у стані спокою, вона лише на 1–2° перевищує температуру навколишнього середовища.
Приходить зима, настають холоди і згадані тварини впадають у стан заціпеніння, адже швидкість хімічних процесів, а отже, й процесів обміну речовин, у них зменшується.
Щодо ссавців і птахів, то за будь-якої пори року вони мають постійну температуру тіла. Це пояснюється тим, що швидкість процесів обміну речовин у цих тварин більша, ніж у холоднокровних. Хімічна енергія білків, жирів та вуглеводів під час розпаду цих речовин перетворюється на теплову енергію. Чим інтенсивніший обмін речовин, тим тепла більше.
Тому гіпотеза наших героїв здається цілком переконливою. Адже з нею добре стикується правило Вант-Гоффа, за яким “під час підвищення температури на 10° швидкість реакції збільшується у 2–4 рази”.
