Втім, не всі вони були людьми. Хоча тут, як і у всій Галактиці, переважав гуманоїдний тип, але були присутні також представники інших зоряних народів: то жабоподібна людина у зеленій лусці, то крилаті, з дзьобом і совиними очима, то якісь чорні, павукоподібні істоти з безліччю рук і ніг.
Джон Ґордон підняв погляд, і на мить йому здалося, що бенкетна зала відкрита небесам. На тлі нічного неба серед тисяч блискучих зірок піднімалися до зеніту два золотих місяця і один сріблястий. Зображення було настільки досконалим, що він не одразу збагнув, що це стеля планетарію.
Погляди присутніх у залі були звернені на Джона Ґордона. На помості теж стояв стіл, за ним сиділо зо два десятки найбільш знатних гостей. Серед них виділялася висока фігура Джал Арна.
— Що трапилося, Зарте? Ти ніби вперше у Зоряній Залі!
— Нерви, — хрипко відповів Ґордон. — Здається, мені треба ще випити.
— Підкріпляєшся? — розсміявся Джал Арн. — Ну, Зарте, це не так уже й страшно!
Ґордон опустився в крісло, до якого його підвів старший принц. Два місця поруч були порожні, далі сидів Джал Арн з дружиною і маленьким сином. По інший бік від себе Ґордон побачив адмірала Корбуло. Навпроти сидів немолодий худий чоловік — Орт Бодмер, верховний радник Імперії.
Корбуло, строгий у своєму простому мундирі, вклонився Ґордону.
— Ви бліді і пригнічені, Зарт, — сказав адмірал. — Це від довгого сидіння у лабораторіях. Космос — ось справжнє місце для молодого чоловіка, такого як ви.
— Яз вами згоден, — пробурмотів Ґордон. — Дай бог, щоб я опинився там. Корбуло посміхнувся.
— Навіть так? Ну, Зарт, заспокойтеся. Допомога королівства Фомальгаут вкрай важлива, якщо Шорр Кан таки наважиться напасти.
«Про що всі вони говорять? — болісно розмірковував Джон Ґордон. — Ліанна і Мери, королівство Фомальгаут… Що все це означає?»
Над його плечем улесливо схилився слуга.
— Сакви, — попросив Ґордон. На цей раз темна рідина злегка закрутила йому голову. Осушуючи другий кубок, він відчував несхвальний погляд Корбуло і бачив широку посмішку Джал Арна. І ще бачив сяючі столи, ошатних гостей, чудове штучне небо… Ось воно яке, Свято Місяців!
Тиха музика раптово замовкла, і труби проспівали гучний срібний поклик. Всі встали. Побачивши, що Джал Арн піднімається, Ґордон поспішив взяти з нього приклад.
— Його величність Арн Аббас, володар Середньо-Галактичної Імперії, сюзерен малих королівств, правитель зірок і планет у Маркізатах Зовнішнього Космосу!
— Її високість принцеса Ліанна, правителька королівства Фомальгаут!
Ці гучні, ясні слова змусили Джона Ґордона здригнутися ще до того, як на естраді з’явилася велична постать Арн Аббаса з дівчиною, яка спиралася на його руку. Так ось хто така Ліанна! Принцеса, правителька західного королівства Фомальгаут! Але до чого тут він?
Арн Аббас, пишний у синяво-чорному плащі, на якому виблискували яскраві камені королівської комети, звернув на Ґордона гнівні холодні очі.
— Ти забув про етикет, Зарт?! Підійди. Ґордон ніяково ступив вперед. Дівчина була майже одного з ним зросту, хоча і здавалася меншою поряд з імператором. Довге мерехтливе біле плаття описувало її гнучкий, витончений стан. Гордість, краса, владність — ось що прочитав Ґордон у ясних сірих очах, на витонченому білому обличчі, обрамленому ореолом золотистого волосся. Арн Аббас однією рукою взяв руку Ґордона, іншою — руку Ліаннни.
— Нобілі і капітани Імперії та союзних королівств! Оголошую вам таким, що має відбутися, шлюб мого молодшого сина Зарт Арна з принцесою Ліанною!
Заручини з цією прекрасною зоряною принцесою? Ґордон був вражений. То ось на що натякали Джал Арн і Корбуло! Але він не має права! Він не Зарт Арн…
— Візьми її руку! — гаркнув імператор. — Чи ти зовсім збожеволів?
Ґордон відчув у долоні тонкі, унизані кільцями пальці дівчини. Арн Аббас задоволено ступив до столу. Ґордон був не в силах зрушити з місця. Ліанна посміхнулася йому солодкою, завченою посмішкою.
— Проведіть мене до наших місць, — швидко прошепотіла вона, — щоб всі могли сісти.
Ґордон усвідомив, що всі у Зоряній Залі стоять і дивляться на них. Він незграбно підвів дівчину до крісла, сів поруч. Знову зазвучала плавна музика.
Ліанна дивилася на нього, злегка піднявши тонкі брови. Очі її потемніли.
— Ваша поведінка викличе пересуди. Ви тримаєтеся неприродньо!
Ґордон насилу оволодів собою. Треба грати свою роль. Він ще знайде спосіб до шлюбу повернутися на Землю і обмінятися тілами зі справжнім Зартом. А зараз вона чекає, що він буде палким нареченим. Нехай так! Не його провина, якщо це обман.