— Ліанно, не кажіть так! — гаряче заперечив Ґордон. — Я…
Він затнувся. Він не міг продовжувати, не міг сказати правду, хоча бажав цього всією душею і всім серцем. Мери була чарівна, але вічно пам’ятати він міг би тільки Ліанну. Вона глянула на нього дещо здивовано.
— Я не розумію вас, Зарт, — задумливо сказала вона. На мить замовкла і продовжувала: — Я не люблю недомовок, Зарт, я завжди говорю прямо. Скажіть, ви були щирі вчора, коли мене цілували? Серце у Ґордона здригнулося.
— Так, Ліанно!
Її сірі очі дивилися на нього серйозно і допитливо.
— Як не дивно, але мені теж так здається. І все ж я не можу повірити…
Вона велично поклала руку йому на плечі. Навіть якби всі навколо валилося, Ґордон би не встояв. І знову він відчув її гнучке тіло, дотик ніжних вуст.
— Зарт, ви якийсь інший! — прошепотіла Ліанна, мимоволі повторюючи вчорашні слова Мери. — Я готова повірити, що ви кохаєте мене…
— Кохаю, Ліанно! — вирвалося у Ґордона. — З першої ж хвилини, як я вас побачив! Очі в неї заблищали.
— І ви розлучитеся з Мери? Ґордон немов прокинувся. Господи, що він робить? Адже справжній Зарт Арн кохає Мери всім серцем.
Шпигун
Тимчасовий порятунок з безнадійного тупика прийшов у вигляді камергера, який нерішуче з’явився у дверях тераси. Він вклонився.
— Принце, ваш батько запрошує вас і принцесу Ліанну до вежі. Ґордон зрадів можливості уникнути подальшої розмови.
— Зараз йдемо, — сказав він. Ліанна, здавалося, чекала від нього якихось інших слів, але він не міг їх вимовити. Не міг сказати, що кохає її. Адже справжній Зарт Арн, повернувшись, буде все заперечувати.
Вони мовчки пішли за камергером рухомими килимами до найвищої вежі палацу. За прозорими стінами кімнати відкривалася велична панорама Кришталевих гір, океану. Арн Аббас схвильовано походжав взад і вперед — гігантська, владна фігура. У кімнаті також були Орт Бодмер і Джал Арн.
— Зарт, справа стосується тебе і Ліанни, — зустрів Ґордона імператор. — Криза у відносинах з Ліґою загострюється. Шорр Кан відкликав до Хмари всі свої зорельоти. Боюся, що барони Геркулеса вагаються. Вчора після банкету я розмовляв з Зу Різалем. Він сказав, що барони не можуть повністю розраховувати на союз з Імперією. Вони стривожені чутками про нову потужну зброю Шорр. — Масивне обличчя Арн Аббаса похмуріло. — Не думаю, однак, щоб Зу Різаль говорив від імені всіх баронів. Вони можуть сумніватися, але перемоги Хмари вони не хочуть. Їх треба схилити до повного союзу з нами. Я збираюся послати для цього тебе, Зарт.
— Мене? — здригнувся Ґордон. — Але я не впораюся з таким дорученням!
— Хто ж тоді, принце? — запитав Орт Бодмер. — Рідний син імператора — найкращий посол.
— Не будемо сперечатися, — відрізав Арн Аббас. — Ти полетиш, подобається тобі це чи ні.
Ґордон розгубився: летіти послом до могутніх володарів Скупчення Геркулеса? Як таке можливо?
І раптом він побачив свій шанс. Адже дорогою можна зробити зупинку на Землі та обмінятися тілами з Зарт Арном! Якщо це вдасться…
— Отже, — продовжував Арн Аббас, — строк вашого з Ліанною одруження переноситься. Воно повинно відбутись до відльоту, а ти вирушаєш за тиждень.
Ґордон відчув, що падає у прірву. Він-бо розраховував, що часу достатньо, а тепер…
— Чи варто поспішати? — намагався він протестувати.
— Звичайно, — заявив Арн Аббас. — Західні королівства вкрай для нас важливі. Як чоловік принцеси Фомальгаута ти будеш мати більшу вагу серед баронів. Ліанна швидко глянула на Ґордона:
— Але раптом у принца Зарта є заперечення?
— Заперечення? — грізно сказав Арн Аббас. — Які, в біса, в нього можуть бути заперечення?
Ґордон побачив, що опиратися даремно. Йому потрібно вигравати час і продовжувати вдавати з себе принца. Врешті-решт, якийсь вихід знайдеться, але для цього потрібен час. Він сказав:
— Якщо Ліанна не проти, я теж згоден.
— Ось і чудово, — завершив Арн Аббас. — Строк невеликий, але королі встигнуть прибути. Ми з Бодмером складемо текст запрошення. Решта можуть бути вільні.
Ґордон був радий, що Джал Арн вийшов разом з ними — йому не хотілося б залишитися зараз наодинці з Ліанною.
Наступні кілька днів здалися йому зовсім нереальними. Палац і столиця гули від приготувань. Усюди сновигало безліч слуг. Щодня швидкі зорельоти приносили нових гостей з найвіддаленіших куточків Галактики.