— Зі мною? — здивовано повторив Ґордон. — Ви не обмовилися? Корбуло похитав головою.
— Ні, Зарте, принцеса знає все. Я хочу допомогти вам утекти з Троону.
Ґордон відчув тепле почуття до суворого командора.
— Корбуло, я ціную вашу довіру. Але хіба мені потрібно залишити Троон?..
— Зарт, це необхідно! Я думав, що зможу переконати імператора. На жаль, у ваших покоях знайдені інші послання Шорр Кана. Ґордон оторопів.
— Це фальшивки! їх підкинули, щоб погубити мене!
— Я так і думаю, але вашого батька вони переконали, — заявив Корбуло. — У своєму нинішньому настрої він здатний стратити вас негайно! Який сенс, якщо потім йому доведеться каятися? Ви повинні залишити Троон, поки я не зможу підтвердити вашу невинність.
— Ми все обміркували, Зарт, — швидко додала Ліанна, — у Корбуло є легкий крейсер з вірним екіпажом, він чекає на космодромі. Корабель доставить нас у моє королівство. Там ми будемо у безпеці. Тим часом Корбуло і ваш брат доведуть, що ви невинні. Ґордону здалося, що він не дочув.
— Ви сказали — ми? Ліанно, ви вирушаєте зі мною? Чому?
Її ніжні, теплі руки обвилися довколо його шиї, м’які губи припали до його губ.
— Ось чому, Зарт. Голова у нього закрутилася.
— Ви хочете сказати, що кохаєте мене, Ліанно?
— Так. З того вечора, зі Свята Місяців, коли ви поцілували мене, — прошепотіла вона. — До цього ви мені подобалися, але не більше. А тепер стали якимось іншим…
Перебуваючи на волосок від загибелі, у глухому підземеллі імператорського палацу, відрізаний від свого світу і своєї епохи, Ґордон відчув небувалу, божевільну радість. Усвідомлення смертельної небезпеки відступило. Це він, нехай і у чужій оболонці, завоював любов зоряної принцеси. Хоча і не усвідомлюючи цього, вона любила не Зарт Арна, а його — Джона Ґордона!
Втеча в нікуди
Таємниця ледь не зірвалася з вуст Ґордона. Дуже хотілося сказати Ліанні, що він — Зарт Арн тільки зовні, а насправді — Джон Ґордон з далекого минулого. Однак він не міг порушити цієї обіцянки. І навіщо слова, якщо врешті-решт він залишить її і повернеться у свій час? Яка ще тортура зрівняється з цією? Робити все для того, щоб поставити половину Всесвіту і дві тисячі століть між собою і єдиною дівчиною, яку він кохає… Ґордон сказав невпевнено:
— Ліанно, вам не можна летіти. Це дуже небезпечно.
Вона швидко глянула на нього блискучими очима.
— Щоб дочка зоряних королів злякалася небезпеки?! Ні, Зарте, ми летимо разом. Зрозумійте, ваш батько не наважиться вдатися до сили, якщо ви будете зі мною у Фомальгауті. Імперії потрібні союзники, навіщо йому сваритися з моїм народом?..
Думки у Ґордона понеслися у дикому галопі. Ось, можливо, його шанс потрапити на Землю! Вирвавшись з Троона, він знайде спосіб умовити людей Корбуло і вони відвезуть його на Землю, до лабораторії. Там він потай від Ліанни зробить зворотний обмін з принцом. А справжній Зарт Арн як-небудь доведе свою невинність.
Корбуло наблизився знову. На суворому обличчі була тривога.
— Зволікати більше не можна! Зміна варти — це наш єдиний шанс!
Ліанна схопила Ґордона за руку і повела до виходу. Корбуло відсунув важкі двері. Коридор за ними був слабо освітленим і порожнім.
— Ми підемо до маловідомої гілки підземки, — квапливо пояснив Корбуло. — Там чекає один з найвірніших моїх офіцерів.
У коридорі було тихо. Глухі склепіння не пропускали ні звуку з величезної будівлі, розташованої десь вгорі. Нарешті втікачі дісталися вестибюля однієї з гілок підземної дороги. У тунелі чекав вагон, поруч стояв чоловік у формі флоту.
— Терн Ельдред, командир крейсера, який доставить вас до Фомальгауту, — представив його Корбуло. — Вірна мені людина.
Терн Ельдред походив з системи Сіріуса, на це вказував блідо-зелений колір його шкіри. Він був схожий на справжнього космічного вовка, але на жорсткому обличчі пробігла посмішка, коли він вклонився Ґордону і Ліанні.
— Принц Зарт, принцесо, для нас це велика честь. Адмірал розповів мені про всі тонкощі завдання. Можете розраховувати на моїх людей, ми доставимо вас точно до пункту призначення.
— Можливо, все ж не варто… — завагався Ґордон. — Наш втечу можуть неправильно витлумачити.
— Це єдиний вихід! — відрізав Корбуло. — Мені потрібен час, щоб розкопати докази вашої невинності і пред’явити їх Арн Аббасу. Інакше він розстріляє вас як зрадника.
Ґордон більше не протестував. Але про головну причину знав тільки він: втеча давала йому можливість повернутися на Землю. Ліанна м’яко сказала адміралові: — Ви багато чим жертвуєте заради нас. Я ніколи не забуду цього.