— Клянуся Небом, я зрозумів! Терн Елдред — зрадник. Він допомагає Хмарі!
— Але навіщо це їм, Зарте? Навіщо звинувачувати вас у вбивстві власного батька?
— Щоб остаточно скомпрометувати мене і не дати повернутися до Троону! — скрипнув зубами Ґордон.
Ліанна зблідла, але погляд її залишався твердим. Ґордону стало за неї страшно. Це через нього їй загрожує смертельна небезпека, їй, яка так хотіла йому допомогти…
— Ліанно, я попереджав, що вам не можна летіти! Якщо з вами щось станеться…
Двері ривком зрушилися. На порозі стояв Терн Ельдред. На зелених губах грала глузлива посмішка. Охоплений люттю, Ґордон кинувся до негідника. В руках у Терн Ельдреда з’явилась скляна паличка.
— Ось мій паралізатор, — сухо сказав він. — Чи ви забули, як він Діє?
— Зрадник! — закричав Ґордон. — Ви зганьбили свій мундир! Терн Елдред незворушно кивнув.
— Так, я вже багато років довірений агент Шорр Кона. Сподіваюся отримати від нього заслужену винагороду, коли доставлю вас до Талларни.
— До Талларни? Столиці Ліґи? — запитала Ліанна. — Отже, ми справді летимо до Хмари?
— І будемо там за чотири дні. На щастя, знаючи розклад патрулів Імперії, я можу вибирати маршрут, який позбавить нас від неприємних зустрічей.
— Тож Арн Аббас убитий вами, шпигунами Ліґи! — крикнув Ґордон. — Ви знали, що це трапиться! Ось чому ви так поспішали! Зрадник холодно підтвердив:
— Звичайно. Все було розраховано до секунди. Ніхто тепер не засумнівається, що ви вбили свого батька і втекли, а ми допомогли вам. Гнів Ґордона посилився.
— Клянуся Небом, ми ще не у Хмарі! Адмірал Корбуло зуміє скласти два і два та відправить за вами погоню!
Кілька секунд Терн Елдред мовчки дивився на нього, потім розреготався.
— Прошу вибачення, принце, але я ніколи не чув нічого настільки смішного! Хіба ви не здогадалися, що саме Корбуло все і придумав?
— Ви з глузду з’їхали! Корбуло — найвірніший солдат Імперії.
— Звичайно, — погодився Терн Ельдред, — але тільки офіцер, всього лише адмірал флоту. А він честолюбний і давно вже мітить набагато вище. Останні кілька років він і ще чоловік двадцять вищих офіцерів працювали на Шорр Канна. — Очі його заблищали. — Коли Імперія капітулює, кожен з нас отримає по королівству. А Корбуло дістанеться найбільше…
Ґордон з жахом зрозумів, що це правда. Корбуло— таємний зрадник! Неймовірно, але це багато пояснювало.
Мабуть, Терн Елдред прочитав на обличчі Ґордона, що відбувається у його голові.
— Тепер ви розумієте, чому я сміявся? Та Корбуло сам і прикінчив Арн Аббаса! І тут же поклявся, що на власні очі бачив, як це зробили ви! Ліанна була вражена.
— Але чому? Навіщо вплутувати Зарта?
— Це найпростіший спосіб розколоти Імперію, — знущально посміхнувся сіріанин. — Інші причини, сподіваюся, розтлумачить Шорр Кан.
Джон Ґордон не витримав і стрибнув вперед, проігнорувавши застережливий вигук. Він спритно ухилився від паралізатора, і його кулаки обрушилися на обличчя супротивника.
Той впав, вони покотилися по підлозі. Але Ґордон не встиг вирвати зброю. Льодовий удар струсонув його — і настав морок…
Отямився він знову у ліжку. Біль розламував тіло. Ліанна сиділа поруч і дивилася на нього стурбованими сірими очима.
— Зарте, ви були без тями більше доби! Я вже почала хвилюватися…
Він намагався піднятися, але її маленькі руки поклали його знову.
— Не треба, Зарте. Вам потрібно відпочити, доки нерви не оговтаються від електричного удару.
Він подивився в ілюмінатор. Там як і раніше блищали зірки, чорна пляма Хмари майже не збільшилася. Ліанна простежила за його поглядом.
— Ми летимо дуже швидко, але все ж знадобиться кілька днів. Можливо, ще зустрінемо патруль.
— Ліанно, залиште надію на це, — простогнав Ґордон. — «Маркаб» — крейсер Імперії, його пропустить будь-який патруль. А якщо Корбуло на чолі змови, то він розставив патрулі так, щоб корабель пройшов непоміченим.
— Я довго думала, — сказала Ліанна. — Корбуло — ворог! Неймовірно…
Ґордон вже не сумнівався. Докази були занадто переконливими.
— Честолюбство штовхає людей на все, а Корбуло честолюбний, — промовив він. І раптом подумав про інше: «Господи, але коли Ліґа нападе на Імперію, та буде беззахисною, адже флотом командує зрадник!»
Він з зусиллям піднявся з ліжка, не зважаючи на протести Ліанни.