— Ми не летимо прямо до Імперії, — сказала Ліанна. — Вони хочуть уникнути найбільш захищених кордонів, обійшовши з заходу туманність Оріона і Маркізати Зовнішнього Космосу, щоб потім повернути до Сонця.
— Пробираємося до Імперії з чорного ходу, — пробурчав Ґордон. — Ймовірно, так само летів і корабель, який мав намір викрасти мене. — Його слабка надія згасла. — В нас дуже мало шансів зустріти імперський патруль у цих пустельних районах. Дівчина кивнула.
— У кращому випадку нам попадеться три-чотири патрульних крейсера і Дерк Ундіс легко втече від них.
Ґордон збентежено дивився на феєричну картину. Його погляд ковзнув туди, де, як він знав, знаходився Канопус.
Ліанна вловила напрямок його погляду і насупилася:
— Ви думаєте про Мери?
Ґордон здригнувся. Він майже забув уже про прекрасну темноволосу дівчину, яку кохав справжній Зарт Арн.
— Про Мери? Ні. Я думаю про чорного зрадника Корбуло, який плете свої інтриги там, на Трооні, і чекає нагоди вбити Джал Арна та згубити Імперію.
— Це найбільша небезпека, — стримано погодилася Ліанна. — Якби вдалося попередити вашого брата про зраду, то плани Ліґи були б зіпсовані.
— А ми — єдині, хто знає про це, — пробурмотів Ґордон. — І ми завадимо зрадникам.
Три доби потому він вже не був у цьому впевнений. Його власний план виявився більш ніж утопічним. «Дендра» далеко заглибилася у межі Імперії, йдучи курсом на північ, що повинно було провести її на захід від туманності Оріона. Обігнувши туманність, вона зверне на північний захід, уздовж практично незаселених кордонів Маркізатів Зовнішнього Космосу. У цій дикій області недосліджених зоряних систем зустрінеться небагато імперських кораблів. А Сонце і Земля будуть вже зовсім близько.
Двічі за ці три дні на борту «Дендри» лунав сигнал тривоги: радари фіксували поблизу імперський патруль. І обидва рази Ґордон і Ліанна бачили, як небо за ілюмінаторами раптово огортав морок. Коли це сталося вперше, Ґордон злякався:
— Що трапилося? Космос став чорним! Ліанна пояснила:
— Увімкнули екран нашого корабля. Ви, звичайно, пам’ятаєте, що коли «привид» йде в темну, то зсередини нічого не видно.
— Звісно, — поспішно відказав Ґордон. — Я так довго не бував на таких кораблях, що все забув.
Тепер він зрозумів. Гучний вереск генераторів затемнення, яким був пронизаний крейсер, означав що корабель оточений ореолом потужної енергії. Екранувальні поля відхиляли всі падаючі на крейсер світлові та радарні промені, тож він залишався невидимим. Але і всередині панувала повна темрява. Генератори затемнення на нижній палубі ревіли майже годину. Мабуть, вони забирали майже всю енергію, оскільки корабель рухався за інерцією. Це повторилося наступного ранку, коли «Дендра» наблизилася до західного краю туманності Оріона. Її величне сяйво займало тепер півнеба. Ґордон бачив всередині туманності численні гарячі зірки. Саме їх електронне випромінювання змушувало яскраво світитися пило-газове середовище.
Бранці під наглядом озброєної охорони прогулювалися довгим коридором, коли втретє загримів сигнал тривоги. Хмарник вигукнув:
— Затемнення! Негайно повертайтеся до кают!
Ґордон чекав на цей випадок. Іншого такого може і не бути. Він нахилився до Ліанни:
— Вдайте, що непритомнієте, коли ми будемо біля дверей.
Ліанна не подала виду, що почула, але її пальці стиснули його руку. Хмарник став ззаду, поклавши долоню на атомний пістолет. Біля каюти Ліанна похитнулася, схопилася за серце.
— Мені погано, Зарт! — і почала осідати на підлогу.
— Вона непритомніє! Я знав, що цим все закінчиться! — Ґордон підтримав дівчину і гнівно звернувся до конвоїра: — Допоможіть мені!
Офіцеру хотілося скоріше вивести їх з коридору. У нього був наказ: у разі затемнення негайно доставити їх до кают. Службова запопадливість його підвела. Він ступив уперед і нагнувся до Ліанни. Ґордон негайно почав діяти. Він безжально впустив її на підлогу і схопився за кобуру хмарника. Зброя опинилася у його руках раніше, ніж той зрозумів, що відбувається. Хмарник випростався, рот у нього відкрився для крику тривоги.
Рукоятка пістолета важко обрушилася на скроню, нижче шолома. Офіцер впав замертво.