— Знову! — злякано закричав третій голос. — Вони наступають!
Залп атомних рушниць розірвав темряву. Дерк Ундіс вигукував накази. Ліанна розвернула крісло до ілюмінатора.
— Зарт, погляньте!
Ґордону теж вдалося повернутися, і він побачив неймовірне видовище.
Із заростей до корабля бігли десятки людиноподібних істот. Вони були схожі на величезних гумових людей. Очі їх палали пекельним вогнем.
Дерк Ундіс та інші цілилися з атомних рушниць.
Сліпучі розриви знову затьмарили холодне світло туманності. Але при влучанні гумові люди просто танули. Тіла їх перетворювалися на в’язкий слиз, який повільно відповзав до чагарника.
— Нас оточено! — істерично крикнув Лінн Кайл. — їх надто багато! Зброя безсила!
— Не панікувати! — гаркнув Дерк Ундіс. — Лінн, генератори! Підключіть до них кабель. Спробуємо розігнати цих тварюк випромінюванням. Швидше!
Очі Ліанни наповнилися жахом — нападники схопили двох солдатів і поволокли у гущавину.
— Зарт, це чудовиська! Не люди, але і не звірі… Ґордон бачив, що справи кепські. Гумова орда тіснила хмарників до корабля. Здавалося, нападники невразливі. Отримавши поранення, вони просто розтікалися слизом. Раптом голосно загуділи генератори корабля. У полі зору з’явились Лінн Кайл і ще двоє. Вони тягли масивний випромінювач, знятий з двигуна. За ним тягнувся важкий кабель.
— Включайте їх швидше! — розпорядився Дерк Ундіс. — Цих істот надто багато!
— Розступіться! — крикнув Лінн Кайл. Він увімкнув апарат.
Звідти вирвався сліпучий енергетичний промінь. Земля вкрилася слизом, що відповзав під прикриття лісу. Зарості вигукнули злісними криками.
— Тягніть другий випромінювач! — наказав Дерк Ундіс. — Розставте їх по всьому периметру. Лише випромінювання діє на цих тварюк!
— Звідки вони взялися? — заверещав Лінн Кайл.
— Ніколи гадати! — відрізав Дерк Ундіс. — Готуйте випромінювачі!
За півгодини пішла нова атака. На цей раз гумове воїнство зустріла об’єднана міць чотирьох випромінювачів, і агресори відступили.
— Вони пішли! — задихаючись, вигукнув один хмарник, — Але забрали двох наших!
Коли генератори вимкнули. Ґордон почув вдалині новий звук. Рівний, пульсуючий, немов глухий дріб барабанів, він лунав на заході з опромінених холодним сяйвом джунглів. Раптом крізь барабанний бій прорвалися слабкі, повні муки людські голоси. Їх заглушив переможний гортанний хор. Потім запала тиша.
«Це кричали полонені, — жахнувся Ґордон. — Бог знає, що з ними сталося!» Щоб врятувати Ліану від цих страхіть, якусь мить він готовий був добровільно повернутися до Хмари. Але хвилина слабкості відразу минула. Вони вирвуться звідси — але не для того, щоб знову потрапити до рук Шорр Кана!
Він змусив себе продовжувати слабкі, майже непомітні рухи, якими тер пластиковий ремінь об зазубрений край тріщини. Втомившись, задрімав і прокинувся вже на світанку.
У світлі мідного сонця жовті джунглі здавалися оманливо мирними. Але і тюремники, і бранці знали тепер, які страхіття ховаються у цих золотих хащах.
Протягом дня Ґордон продовжував завзяті спроби позбавитися від своїх уз, користуючись кожною нагодою, коли охоронець не дивився у його бік. Ліанна прошепотіла:
— Ви сподіваєтеся звільнитися?
— До ночі я зможу перетерти його, — відповів він.
— А потім? Яка від цього користь? Ми не зможемо втекти до лісу.
— Ні, але ми викличемо допомогу. Я знаю спосіб.
Настав вечір. Дерк Ундіс віддавав уривчасті накази:
— По двоє на кожний випромінювач. Готуйтеся відганяти чудовиськ. Генератори працюватимуть всю ніч.
Для Ґордона це була хороша звістка. Вона полегшувала виконання його ненадійного плану. Він відчував, що щільна пластмаса перетерта вже наполовину; але вона все ще залишалася дуже міцною.
Генератори задзижчали, і стривоженим хмарникам не довелося довго чекати атаки. З осяяної туманністю хащі знову долинули люті крики.
— Готуйтеся, вони можуть з’явитися щохвилини! — крикнув Дерк Ундіс.
Із заростей з гортанними криками нестримною лавиною викотилася гумова зграя. Її зустрів концентрований удар випромінювання.
— Вони відступають! — вигукнув Дерк Ундіс.
— Але не вмирають! — заперечив хтось. — Вони тануть і витікають у кущі!
Ґордон зрозумів, що час настав. Генератори включені, всі хмарники зайняті обороною. Він напружив м’язи, сподіваючись розірвати ремінь, але не розрахував його міцності. Еластична пластмаса трималася. Він напружився знову, з усією силою, на яку був здатний. На цей раз пластик лопнув. Він поспішно розплутав інші ремені, скочив і звільнив Ліанну. Потім кинувся з каюти до рубки зв’язку.