— Капітан Марланн, немає потреби везти цього вбивцю і його спільницю на Троон. Я сам бачив, як він вбив Арн Аббаса! І я, командувач флотом, оголошую їх винними за космічними законами та наказую негайно стратити!
Бунт у космосі
У холодній посмішці Корбуло відчувалося торжество. Все було ясно. Отримавши звістку від Дар Каррела, зрадник зрозумів, що пропустити Ґордона на Троон з усім, що йому відомо, не можна. Тому він прилетів сюди і наказав перевести полонених на свій корабель, щоб позбутися їх раніше, ніж вони встигнуть що-небудь розповісти.
Ґордон у розпачі подивився на офіцерів довкола, але побачив у їх очах тільки ненависть і презирство.
— Повірте, я не зрадник! Це Корбуло вбив мого батька і вступив у змову з Шорр Каном!
Даремно. І раптом він побачив знайоме обличчя, худорляве, мідно-червоне. Це був Хелл Беррел, капітан з Антареса, який вирвав його в Гімалаях з лап посланців Шорр Кана і був призначений за це помічником адмірала.
— Хелл Беррел! — благав Ґордон. — Ви ж знаєте, Шорр Кан і раніше хотів викрасти мене! Антаресець насупився.
— Справді, я так вважав. Але я не знав, що ви змовилися з ним і це лише гра.
— Гра? Чому ви всі дозволяєте Корбуло водити себе за ніс?
— Принц Зарт говорить правду! — вигукнула Ліанна. — Корбуло — зрадник!.. Адмірал владно махнув рукою.
— Досить з нас цього безглуздя! Капітан Марланн, накажіть, щоб їх викинули через шлюз. Це найбільш милосердний вид страти.
Охоронці наблизилися. І тоді крізь всю гіркоту відчаю Ґордон вловив іскру задоволення в очах у Корбуло, і це штовхнуло його на останню спробу.
— Корбуло вас дурить! — вибухнув він. — Знаєте, чому він наказує стратити нас замість того, щоб доставити на Троон? Він нас боїться! Ми занадто багато знаємо!
Це справило потрібне враження. Хелл Беррел запитально подивився на Корбуло.
— Перепрошую, адмірале, але, можливо, справді є сенс відвезти їх до столиці?
— Зарт Арн, врешті-решт, член імператорської сім’ї, — підтримав його Валь Марланн, командир лінкора. — А принцеса Ліанна — повелителька незалежного королівства.
— Після розправи з нами, Фомальгаут відколеться від Імперії, — підхопила Ліанна. — Подумайте хоча б про це!
Широке обличчя Чена Корбуло потемніло від гніву. Він був упевнений, що Ґордон і Ліанна знаходяться на краю загибелі, і затримка дратувала його. Саме роздратування змусило Корбуло зробити помилку. Він вирішив просто розчавити всі заперечення.
— Немає потреби везти на Троон цих брудних зрадників і вбивць! — відрізав він. — Ми стратимо їх негайно. Виконуйте наказ!
Але Ґордон встиг кинути полум’яний заклик офіцерам.
— Бачите? Корбуло ніколи не дозволить нам летіти на Троон, щоб сказати те, що ми знаємо! Він боїться! Та він напевно навіть не сповістив мого брата!
Хелл Беррел, який сумнівався все більше, звернувся до молодого лейтенанта-землянина:
— Ви офіцер зв’язку, Берлін. Чи знає імператор, що Зарт Арн тут?
— Капітан Беррел, отямтеся — спалахнув Корбуло. — Клянуся Небом, вас розжалують у рядові!
Лейтенант Берлін нерішуче подивився на оскаженілого адмірала і, запинаючись, відповів:
— Імператору нічого невідомо… Адмірал наказав не передавати нічого у столицю…
— Невже і це вас не переконає! — підвищив голос Ґордон. — Для чого Корбуло тримає у таємниці наше затримання? Просто він знає, що Джал Арн накаже доставити нас на Троон, а саме це його не влаштовує! Зрозумійте, я не прошу про помилування. Якщо я винен, то заслуговую кари. Але нехай це вирішить суд. А якщо Корбуло відмовляє мені у цьому, то тільки тому, що він сам зрадив Імперію! — Обличчя оточуючих змінилися, слова Ґордона пробудили нарешті глибокий сумнів.
— Ви погубите флот Імперії, якщо дозволите цьому зраднику командувати ним, — наполегливо продовжував Ґордон. — Він у союзі з Шорр Каном. Якщо ви не відвезете мене на Троон, щоб я міг підтвердити це, флот і Імперія опиняться у небезпеці!
Хелл Беррел подивився на своїх товаришів-офіцерів, потім на Чена Корбуло.
— Адмірал, ми поважаємо дисципліну. Однак вимога щодо суду здається нам справедливою. Зарт Арна потрібно доставити на Троон.
— Правильно! — пролунали вигуки. Побоювання за долю Імперії виявилося сильнішим службової субординації. Обличчя Корбуло почервоніло.
— Беррел, вас заарештовано! Клянуся Небом, ви прогуляєтеся дошкою разом з цими вбивцями! Солдати, зв’яжіть його! Наперед виступив Валь Марланн.
— Стривайте! Адмірале, на борту «Етне» командую я. А я згоден з Хелл Беррелом.