— Ви більше не капітан «Етне», Марланн! — прогримів Корбуло. — Я знімаю вас і беру командування у свої руки!
— Ні! — гордо випростався Валь Марланн. — Адмірал, якщо я не правий, то готовий взяти на себе всю відповідальність. Але, клянусь, є в цій справі щось, кричуще до Неба! Ми підемо на Троон і дізнаємося, що це таке.
Ґордон почув схвальний гомін офіцерів. Почув його і Чен Корбуло. Безсилий сказ на його обличчі став явним, він вилаявся:
— Добре, нехай буде Троон! Але ви ще пошкодуєте! Заколот у відкритому просторі! Начувайтесь!
Корбуло вийшов. Хелл Беррел і інші офіцери мовчки дивилися один на одного, поступово заспокоюючись. Потім Валь Марланн похмуро повернувся до Ґордона.
— Принце, ви отримаєте що хотіли. Але якщо ви сказали неправду, нам кінець.
— Це має бути правдою! — заявив Хелл Беррел. — Я і раніше не міг зрозуміти, навіщо принцу вбивати рідного батька! І чому Корбуло так вимагав їх негайної страти, якщо йому нічого приховувати?.. Раптом гучномовці корабля ожили:
— Загальна тривога! Говорить адмірал Корбуло! На «Етне» заколот! Очільники — капітан Валь Марланн, мій помічник Хелл Беррел, принц Зарт і принцеса Ліанна! Наказую всім, хто залишився вірним Імперії, озброїтися і схопити заколотників! У очах Хелл Беррела блиснув гнів.
— Він піднімає корабель проти нас! Валь, мерщій до пульта і зберіть екіпаж! Люди вас послухаються.
Офіцери кинулися у коридор, який вів всередину корабля.
— Чекайте тут! — крикнув Ґордон Ліанні. — Мабуть, буде бійка!
Поспішаючи разом з іншими, він почув десь вгорі наростаючий гул. Величезний корабель охоплювало сум’яття: били дзвони, кричали гучномовці, чувся тупіт численних ніг. Люди, які кинулися було виконувати наказ адмірала, зіткнулися з тими, хто залишився вірним своєму капітанові. Озброїтися майже ніхто не встиг. У хід йшли кулаки і що потрапило під руку. Бійка охопила кубрик, гарматні галереї, коридори. Ґордон і Хелл Беррел опинилися у самій гущі звалища на середній палубі.
— Мені потрібно пробитися до пульта гучномовців, — крикнув Валь Марланн. — Допоможіть мені пройти!
Ґордон разом з Берліном приєдналися до нього і незабаром прорвалися до пульта. Хелл Беррел трохи відстав. Валь Марланн закричав у мікрофони:
— Увага всім! Говорить капітан Марланн! Повідомлення про заколот було хибним! Припиніть бійку!
Берлін схопив Ґордона за руку. Крізь шум вони почули далеке гудіння.
— Це стереопередавач! Корбуло звертається до інших кораблів ескадри!
— Треба зупинити його! — вигукнув Ґордон. Вони кинулися по коридору, потім по трапу на верхню палубу. Чіткі розпорядження Валь Марлана, схоже, досягли мети. Люди знали його голос, і давня звичка змусила їх підкоритися.
Берлін і Ґордон увірвалися до великої рубки зв’язку. Через апаратуру тут було тісно. Генератори працювали. Біля панелі управління застигли два розгублених техніка, а Чен Корбуло з пістолетом у руці стояв на пластині передавача.
— Наказую усім кораблям негайно надіслати десантні групи на «Етне» для придушення заколоту. Заарештувати…
Краєм ока адмірал побачив їх, і, не роздумуючи, спустив курок. Куля призначалася Ґордону, але Берлін, стрибнувши вперед, прийняв її у свої груди.
Ґордон спіткнувся об падаюче тіло землянина, і друга куля Корбуло пройшла над його головою.
Ґордон кинувся вперед, впав і, схопивши Корбуло за коліна, жбурнув його на підлогу. Техніки кинулися було на допомогу адміралу, але відсахнулися, побачивши обличчя нападника.
— Боже, це ж принц Зарт! — Вигукнув один з них.
Інстинктивна повага до імператорського дому паралізувала обох. Ґордон вихопив пістолет з кобури Берліна. Корбуло схопився і знову підняв зброю.
— Вам ніколи не бути на Трооні! — прогримів він. — Кля…
Ґордон вистрілив. Пущена навмання куля потрапила Корбуло у шию і вибухнула, відкинувши його назад.
В цей момент до рубки вбігли Валь Марланн і Хелл Беррел, у супроводі інших офіцерів. Марланн схилився над обпаленим тілом Корбуло.
— Мертвий!
Хелл Беррел, задихаючись, повернувся до Ґордона.
— Ми вбили свого адмірала. Боже, допоможи нам, якщо ваша версія хибна!
— Вона правдива. Корбуло був лише одним з групи зрадників на утриманні у Шорр Кана, — твердо сказав Ґордон, стримуючи мимовільне тремтіння, — Я доведу це.
На приймальній пластині телестерео з’явилося об’ємне зображення високого смаглявого офіцера.
— Віце-адмірал Рон Гірон. Що відбувається у вас на «Етне»? Ми йдемо до вас, як наказав адмірал Корбуло.