— Звичайно, пам’ятаю, — поспішно відповів Ґордон. Джал повів його уперед.
— Ну, тут усе повернеться до тебе. Ось це — скоби для установки конусів на носі. Кольорові дроти ведуть до клем того ж кольору на панелі управління, а дроти від трансформаторів — прямо до генераторів. — Він вказав на інструменти. — Вони дають точні координати цілі у просторі. Віддачу конусів потрібно, звісно, строго відрегулювати.
Поки він розповідав, Ґордон почав здогадуватися, що конуси повинні вистрілити якусь наденергію у обрану ділянку простору. Але яку? Що станеться з простором і предметами, які там опиняться? Він не наважився спитати про це. Джал Арн закінчував свої пояснення.
— …Отже, район мішені повинен знаходитися не ближче десяти парсеків від корабля, інакше віддача вб’є і тебе. Невже і тепер ти не пам’ятаєш, Зарте?! Ґордон поспішно кивнув.
— Звичайно. Але все ж я радий, що керувати ним будеш ти. На обличчі Джал Арна знову відбився відчай.
— Бог свідок, я не хочу цього! Він лежав тут тисячі років. — І вказав на напис на протилежній стіні. Ґордон вперше звернув на нього увагу. Прочитав: «Моїм нащадкам, які будуть зберігати таємницю Руйнівника, відкриту мною, Бренн Біром. Дотримуйтесь мого завіту! Ніколи не застосовуйте Руйнівник заради дрібної особистої влади! Скористайтеся ним лише тоді, коли свобода Галактики буде під загрозою! Бо сила, яку ви зберігаєте, може знищити всю Галактику. Це— демон, настільки титанічно сильний, що, якщо його звільнити, ви не зможете скувати його знову. Не беріть на себе настільки страшного ризику, крім випадку, коли мова йде про свободу і життя людей у всьому Всесвіті!»
Голос Джал Арна був урочистим:
— Зарте, коли ми з тобою були хлопчиками і батько вперше привів нас сюди, щоб налаштувати хвилю, ми і не думали, що настане час, коли нам доведеться застосувати те, що так довго зберігалося тут! Зараз життя і свобода всіх людей Всесвіту у небезпеці. Якщо все інше безсиле у боротьбі з Шорр Каном, ми підемо на ЦЕ!
Ґордона вразило попередження Бренн Біра. Це був голос самої смерті, що прозвучав у цій мовчазної кімнаті.
Джал повернувся і подався геть. Він зачинив двері, і Ґордон знову здивувався. Ні замків, ні сторожі…
Вони пройшли довгий сяючий коридор і вийшли до більш м’якого жовтого світла.
— Ми встановимо його на «Етне» завтра вранці, — говорив Джал Арн. — І ми покажемо посланцям зоряних королівств…
— ВИ НІКОЛИ НІЧОГО НЕ ПОКАЖЕТЕ ЇМ, ДЖАЛЕ АРНЕ!
З-під спіральних сходів вискочив чоловік з атомним пістолетом.
— Орт Бодмер! — скрикнув Ґордон. — Ви весь час ховалися у палаці?
Худе сіре обличчя Орт Бодмера скривила нервова усмішка.
— Так, Зарт, — проскрипів він. — Я знав, що гру скінчено, коли побачив Терн Ельдреда під вартою. Я не міг залишити палац. Мене б негайно схопили. І я сховався тут! Я чекав на вас, Джал Арн! Я чекав на вас! Очі у Джала запалали.
— Що ви хочете цим виграти?
— Дуже просто, — відповів Бодмер. — Я знаю, що загину. Тож, я візьму і ВАШЕ життя, якщо ви не пожаліли моє!
Він підступив ближче, і Ґордон побачив безумство у його палаючих очах.
— Ви не порушите свого слова, володарю. Обіцяйте, що мене буде помилувано, і я не вб’ю ВАС зараз!
— Джал, погоджуйся! — вигукнув Ґордон. — Він не вартий твого життя! Джал Арн почервонів від люті.
— Я вже відпустив одного зрадника!.. Тієї ж миті пістолет Орт Бодмера вистрілив. Куля вдарила Джала Арна у плече і вибухнула там, коли Ґордон кинувся на зрадника.
— Божевільний вбивця! — люто закричав Ґордон, намагаючись вирвати пістолет з його руки.
На мить здалося, що у худого радника з’явилася надлюдська сила. Обидва вони захиталися, впали і покотилися у яскраво-біле сяйво коридору.
І раптом Орт Бодмер закричав! Це був крик пекельної муки, і Ґордон відчув, що тіло противника раптом огидно обм’якло у його руках.
— Хвиля! — прохрипів Бодмер, скорчившись у білому сяйві.
Ґордон побачив, як обличчя і все тіло ворога раптом почорніло і розсипалося. На підлозі лежала купка попелу.
Настільки страшною і таємничою була ця раптова смерть, що Ґордон був приголомшений. Потім він раптом зрозумів все.
Пульсуюче сяйво у коридорі і у Камері Руйнівника було тією хвилею, про яку говорив Джал Арн! Це було не світло, а страшна, руйнівна сила, налаштована на частоти певних людських організмів так, щоб знищити будь-кого, крім обраних зберігачів великої таємниці.
Тож не дивно, що для охорони Руйнівника не потрібно було ні замків, ні варти! Ніхто не міг до нього наблизитися, крім Джал Арна і Ґордона. Ні, не Джона Ґордона! Адже хвиля була налаштована на фізичну оболонку Зарт Арна! Ґордон вибіг з цього жахливого світла до сходів і схилився над розпростертим тілом Джал Арна.