Але одного разу вночі він пригадав усе. Він лежав без сну, дивлячись у вікно на блискучі зірки, які для очей його розуму завжди будуть могутніми сонцями. І весь час образ Ліанни майорів перед ним.
За кілька днів начальник сказав йому:
— Ґордон, я боявся, що хвороба завадить вам працювати. Але ви працюєте добре, і я думаю, що незабаром ви станете помічником завідувача відділом.
Ґордону захотілося вибухнути божевільним сміхом, такою фантастичною була ця пропозиція. Йому бути помічником завідувача, йому, імператорському принцу, який сидів на бенкеті із зоряними королями у Трооні? Йому, який вів флоти королівства у останню велику битву біля Денеба? Йому, який переміг Хмару і міг знищити сам Космос? Але він не засміявся. Він сказав спокійно:
— Сер, це буде хороша посада для мене.
1947