РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ
Крейсер стояв на широкій бетонній площадці біля експериментального цеху. Це була блискуча срібна машина — моноплан з низько поставленим крилом. Металеві гвинти стояли на своїх звичайних місцях. Потужні мотори мали приводити їх у рух. Вони могли працювати на великих висотах.
Кабіну крейсера було розраховано на трьох чоловік. Два пілоти і штурман. Кабіна закривалася герметично. Компресори і кисневий апарат забезпечували в кабіні нормальний тиск і склад повітря.
Майже все було готове для перших випробувань. За останні дні Марина відходила від крейсера тільки для того, щоб трохи поспати. Незабаром мав приїхати Крайнєв і інженери з інституту. Тоді розпочнеться випробування. Марина хвилювалася. Давно вже забула вона прогулянки в степ. Майже не доводилося бачитися їй з Берг — до крейсера допускали небагатьох. Конструктору Берг нічого взагалі було робити в експериментальному цеху, тільки інколи зустрічалися вони в головній конторі, але розмовляли дуже мало. До того ж Берг останнім часом не виявляла ніякого інтересу ні до крейсера, ні до Марини.
Але от всі роботи було закінчено, і Соколова повідомила Валенса і Крайнєва, що можна починати випробування.
Того дня Андрій Васильович Бабат працював до пізнього вечора. У нього останнім часом збиралося все більше і більше невідкладної роботи.
Багато минуло часу відтоді, як Бабат востаннє бачив Віру Михайлівну.
Не питаючи дозволу, зайшла секретарка, поклала перед Бабатом аркуш паперу і стала біля столу, чекаючи відповіді. Бабат прочитав записку кілька разів, помовчав, пожував губами і сказав:
— Нехай зайде.
Секретарка мовчки вийшла. Записка залишилася лежати на столі. На папері стояли слова, написані нерівними, наче п'яними літерами: «Маю до вас важливу справу. Гомон».
Інженер спокійно чекав, поки зайшов Гомон, зустрів його привітно, але в кожному русі його, в кожному слові відчувалася непевність.
Гомон сів, довго не починав розмови, і тому Бабат заговорив перший:
— Ви давно приїхали… Гомон?
— Ні, недавно.
Розмова увірвалася. Інженер ще раз перечитав записку і, затинаючись, спитав:
— Які справи привели вас до мене?
— А що, не хотілося б мене бачити?
— Одверто кажучи, ніякого задоволення від нашої зустрічі я не маю.
— Доведеться вам потерпіти, — глузливо засміявся Гомон. — Я думаю, що ми договоримося дуже скоро. Справа коротка — що ви знаєте про крейсер Юрія Крайнєва?
— Про крейсер Крайнєва? — перепитав Бабат. — Про крейсер Крайнєва я не знаю нічого, крім того, що він закінчений. Ця робота вже давно відійшла від мене, нею керує сам Крайнєв.
— Вам не довіряють?
— Не довіряють? Ні, не думаю. Просто з деякого часу обсяг моєї роботи трохи зменшився. Я сам про це просив.
Бабат насторожено, відчуваючи небезпеку, дивився на гостя.
— Уважно слухайте мене, Бабат, і постарайтеся все запам'ятати, — сухо сказав Гомон. — Мені треба здобути креслення крейсера або зробити так, щоб на випробуваннях він розбився. Я буду одвертай з вами — за перше дають мільйон, за друге — двісті тисяч. І в тому і в другому випадку гарантовано виїзд за кордон. Зробити цю справу я доручаю вам.
Бабат слухав мовчки. Він був підготовлений до такої розмови, чекав чогось подібного. Але те, що пропонував Гомон, перевищувало сподіванки.
— Я не зроблю цього, — тихо сказав Бабат, — я не зроблю цього, чим би ви мені не загрожували.
Голос його раптом зірвався із спокійного топу. Гомон на це не зважив.
— Ви нітрохи не змінилися з часу нашої останньої ділової зустрічі, — поблажливо сказав він. — Завжди у вашому серці грають благородні почуття. Правда, ви вмієте їх перемагати. Це робить вам честь. От я вже бачу, у вас на язиці крутяться слова, що ви зараз подзвоните в НКВС і викриєте мене. Не витрачайте марко енергії. Я вже ляканий. Та й до того ж вам роль чесного патріота якось дуже мало личить.
Бабат сидів блідий як стіна. Гомон вів далі:
— Щоб раз і назавжди заспокоїти і припинити фонтан ваших благородних почуттів, я дозволю собі історичний відступ. В двадцять першому році ми з вами разом підписували документа про підтримку Троцького. Правда, ми його не подали і тому ви залишилися непорочним партійцем, але ця заява у мене є, і ви про це добре знаєте. А може, ви згадаєте, як від заяв ви перейшли до дії? А може, ви згадаєте, хто в двадцять шостому році організував обрив кліті на шахті «Марія» або пожежу на будівництві двадцять шість у тридцятому році? Киньте придурюватися, Бабат. Я турбую вас раз на п'ять років. Цей раз вже востаннє. Перспектив у нас з вами більше нема. Ми тут залишилися зовсім самотні. Спиратися ні на кого. Треба тікати. Центр розгромлено вщент. Тікати без грошей безглуздо. Ви це й самі розумієте. Діставайте креслення або знищуйте крейсер. За гроші і документи не турбуйтеся, все буде зроблено чисто і точно. Всього найкращого.