— Мабуть, так. Але це була, так би мовити, статична інформація. У просторі й часі реліквії переміщувалися їхніми хранителями,
— Трохи дивно виглядає, — втрутився Бхабані Сагар. — Ми оперуємо найсучаснішими поняттями квантової механіки, фізики твердого тіла, кристалооптикою — і раптом переміщення кристалів-комп’ютерів прадідівськими способами.
— Чому ж прадідівськими? Телерепортажі досі ведуть телеоператори, яких посилають з камерами у відрядження в різні куточки світу, куди вони добираються літаками, поїздами, кораблями тощо. Щоб дати глядачам інформацію, її спочатку аналізують, відбирають саме телеоператори і кореспонденти. А що стосується реліквій, то їх якоюсь мірою можна вважати своєрідними телекамерами з програмним пристроєм, які у пошуках інформації були доставлені на Землю, — тоном рафінованого бюрократа виголосив Ткачук. — Багато-багато років тому в Долині Крилатого Коня, яка тоді ще не носила цієї назви, приземлився космічний апарат, маючи на борту своєрідну телекамеру — кристалічну самоорганізуючу систему. Однак під час приземлення камера була ушкоджена. Можливо, в результаті цього від каменя Чінтамані відкололись три шматки, котрі змушені були пристосуватись до незнайомого оточення. Іншими словами, головний комп’ютер почав самоорганізовуватись, породивши збирачів інформації, які мали той недолік, що не могли самостійно переміщатись у просторі-часі. Можливо, функції «телеоператорів» були спеціально перекладені на людей, найбільш… гідних? З часом усе це обросло легендою про камінь Чінтамані, про реліквії, які доставив на Землю крилатий кінь Лонг-ту. Що стосується космічного апарата, то він повернувся туди, звідки прилетів. Втім, міг мати місце й інший варіант…
— Знаєте, такі думки приходили й мені, — мовив Микола Олексійович. — ОднаЕч наш колега зумів сформулювати свою концепцію, на мій погляд, значно цікавіше. Часто в екстремальних ситуаціях, а ця злива і паш вимушений полон не такі вже й далекі від них, виручає не логіка, а фантазія, яка, втім, грунтується на фактах. Я вважаю, що домисли Олександра Пилиповича якоюсь мірою пояснюють причину розміщення вузла невидимих ниток, що з’єднували реліквії, саме тут, на півдні Індії. Хто «за»?
— Прийнято одноголосно, — резюмував я.
— У мене лише невеличке доповнення, — втрутився Бхабані. — Гадаю, що ця інформація стане у пригоді. Вибір Тхумбі як ракетного полігона на самому півдні Індостану теж не випадковий. Саме тут проходить магнітний екватор Землі. А це, можливо, також має певне відношення до всього сказаного.
— Приймається, — по-дружньому обняв Сагара за плечі Ткачук.
Злива минула, і наш автомобіль знову помчав бетонною автострадою.
Розділ IX
ЧАС ГІГАНТІВ
Якщо хто-небудь має намір аплодувати, — сказав Іа, прочитавши все це, — то час настав.
У Бангалорі нас чекала сердечна зустріч. Усміхнені обличчя індійських друзів, щирі потиски рук, гірлянди квітів, якими нас увінчують граціозні індійки в яскравих сарі.
— Радянські люди для нас сьогодні є нащадками легендарних космічних людей, які ступали, якщо вірити древнім переказам, на землю Індри, — говорить доктор Сінгх. — І це не просто слова. Свого часу перший космонавт планети Юрій Гагарін, перебуваючи в Делі, так висловився про майбутнє співробітництво в космосі двох великих держав: «Думаю, що колись радянські та індійські космонавти будуть разом досліджувати незвідані простори космосу». Ці пророчі слова збулися. Через двадцять три роки разом з радянськими космонавтами Юрієм Малишевим і Геннадієм Стрекаловим стартував і перший індійський космонавт Ракеш Шарма…
Попросивши вибачення за те, що не зміг приїхати у Бомбей, щоб зустріти нас в аеропорту, Рамеш повідомляє про події останніх днів у Центрі супутників і в ряді лабораторій Трівандарама і Бангалора, де завершуються роботи за проектом «Індра». Дорогою до готелю ми встигли узнати від нього немало подробиць.
— Численні галузі економіки країни, особливо сільське господарство, ми вже не мислимо собі без інформації з супутників і орбітальних станцій. І ось Саме зараз, коли прогнози з космосу вкрай необхідні, четвертий день підряд супутники приносять сюрпризи. Телеметристи і весь персонал Центру супутників у повній розгубленості. Якась диявольська, незрозумілої природи сила заблокувала надходження метеоінформації з наших супутників. А ті сигнали, які фіксуються сектором обробки даних, будь-кого заженуть у глухий кут. На телеекранах і моніторах синхронно з’являються серії незрозумілих імпульсів найхимерніших конфігурацій. Нарешті мені спало на думку порівняти деякі сигнали з тими, що були зафіксовані англійською базою протиповітряної оборони і диспетчерами аеропорту Бориспіль. Мій здогад підтвердився: характеристики сигналів збіглися. Цю інформацію я надіслав академіку Деркачу. Однак про все поговоримо вранці. Відпочивайте з дороги, — попрощався з нами доктор Сінгх.