— Заробити? — здивувався Сінгх. — Як ви собі це уявляєте? Чи не думаєте, що шановний професор, як хлопчисько, вирішив розшукати самостійно Храм Неба?
— Саме так. Мені здається, є прямий зв’язок між фантастичними непорозуміннями з суперкомп’ютером, появою світлових об’єктів, зникненням реліквій та існуванням легендарного храму. Симптоматично, що в цю компанію затесався Френк Голлент. Нікуди не дінуться ці шукачі пригод. Реліквії не дадуть їм пропасти. Ще згадаєте мої слова. А поки що гляньте ось на ці фото, — Ткачук узяв зі столу кілька, знімків і простягнув нам. — Придивіться уважніше. Ці світлові кулі в площині утворюють правильний п’ятикутник в переплетінні з шестикутником. Якби фото були голографічні, то, ручаюсь, ми б з вами побачили своєрідну просторову гратку кристала, у вузлах якої знаходяться світні кулі. І це був би додекаедр або ікосаедр.
— Знімки робили люди, не посвячені в усі подробиці археофізичпої проблеми, — мовив Рамені. — Я був настільки заклопотаний справами, які навалились на мене, що й не подумав зробити голографічні знімки, — скрушно похитав головою Рамеш. Він тут же розпорядився, щоб при черговій появі куль на полігоні зробили кілька об’ємних фото і негайно прислали.
Надвечір, розглядаючи щойно отримані з Трівандарама голографічні знімки, ми мали змогу переконатись у Сашковій прозорливості: на об’ємних зображеннях чітко проглядався додекаедр із зеленими кулями у вершинах.
Вночі нас розбудив телефонний дзвінок. У трубці почувся голос Миколи Олексійовича. В Майсурі його спіткала невдача: Гордону Маккензі вдалось умовити головного архіваріуса віддати йому, повноважному представникові координаційного центру по вивченню археофізичної проблеми, карту маршруту експедиції Сошенка. «Це справжні гангстери від науки», — обурювався в слухавку Микола Олексійович, але одразу ж замовк, довідавшись про зникнення літака ДС-6. Зійшлися на тому, що Бандура на день-два затримається у Майсурі.
Наступний день приніс нову порцію інформації для роздумів. У Центрі супутників зітхнули вільніше. Навколоземні штучні супутники передавали напрочуд чіткі, точні метеорологічні дані.
— Б’юсь об заклад, що й там, у навколоземних володіннях Шіви, ці кристали приклалися до модернізації комп’ютерів індійських супутників, — безапеляційно заявив один з директорів проекту, який на вчорашньому засіданні беззастережно підтримав Ткачукову гіпотезу.
У пресі почали з’являтись обережні повідомлення про загадкову поведінку супутників, які після короткочасної перерви дають набагато якіснішу інформацію. І в той жо час, як передали агентства ТАРС, ЮПІ, «Рейтер», у більшості супутників, що належать військовим відомствам, помічено блокування вихідних каналів. Тепер ці супутники транслюють лише передачі найбільших телекомпаній планети. Особливе заміщання серед військових викликали неполадки на станції спостереження військово-морської бази Сан-Дієго в Індійському океані.
На третій день після нашого приїзду в Бангалор релейна станція в Меркарі перехопила серію незрозумілих сигналів, які терміново були передані через ретранслятор у центр зв’язку із штучними космічними тілами в Бомбеї. Після дешифрування відеоінформацію вивели на телеекрани. Всі, хто був присутній в залі управління зв’язком, як і оператори-телеметристи в сусідніх кімнатах, що продублювали зображення з центральних екранів на свої монітори, помітили на фоні послідовної зміни кадрів аерофотозйомки масиву джунглів (спеціалісти візуально майже відразу розпізнали район К-745/00, у якому зник літак з англійськими вченими й журналістом) зигзагоподібну, схожу на блискавку, яскраво-жовту лінію, що закінчувалась маленькою світлою плямою. Вона блимала, ніби кличучи на допомогу.
Гелікоптери одразу вилетіли у зазначений район джунглів. Того ж дня четверо зарослих і обдертих любителів сенсацій стояли під обстрілом репортерських фотоапаратів і кінокамер, розповідаючи про свої пригоди.
Як і говорив Микола Олексійович, ці «джентльмени удачі» справді намірились було десантуватися у крайній точці маршруту експедиції Сошенка, а відтак спробували дістатись до Храму Неба. Однак на підльоті до цього району несподівано вийшов з ладу передавач, а ДС-б, немов на м’якій подушці, опустився на крони дерев. Дві доби вони спали як убиті в кабіні літака, який поступово сповз на землю. Пробували зробити вилазку, проте суцільне болото й дощ не давали можливості відійти від літака більш як на сто метрів.